Це може здатися дивним, але наша щаслива родина не тішить матір чоловіка. Радість за щастя та благополуччя єдиного сина перемагала заздрість до мене, як до успішнішої в особистому житті жінки.
Чоловік свого часу покинув свекруху заради іншої жінки, коли їхньому синові було лише три роки. Заміж вона більше не вийшла, не знаю чому. Вона каже, що не хотіла, щоб у дитини був вітчим, а її рідна сестра каже, що її просто ніхто не міг би витерпіти через складний характер.
Я і сама переконалася в тому, що Марія Макарівна дуже складна, вона показала свою вдачу на самому початку нашого з нею знайомства. Я зрозуміла, що хороших взаємин нема чого чекати, але тішило те, що житимемо ми окремо від мами чоловіка, у мене своя квартира.
Але навіть рідкісні відвідування свекрухи вносили розлад у наші стосунки. Вона, не соромлячись, критикувала мене за чоловіка. Я не ідеальна господиня, але в будинку завжди відносно чисто, як це може бути з двома дітьми 4 і 6 років.
Якщо я не встигала приготувати обід, чоловік сам міг посмажити картоплю або замовити піцу. Це особливо злило його матір. Вона вважає, що жінка має встигати все робити сама.
Але її критика не націлена на те, щоб підказати чи покращити наш побут, вона постійно намагається вколоти мене, дорікнути. Я бачу, що це приносить їй задоволення.
Я вирішила, що зустрічатися зі своєю мамою чоловік може лише у неї, навіть дітей може брати з собою, а до мене вона більше не приїде.
Але моя мама сказала, що так буде ще гірше, адже я не буду присутня при їхніх розмовах, і свекруха може наговорити що завгодно, аби тільки налаштувати чоловіка проти мене.
Не розумію, чим я заслужила таку свекруху у вищих сил. У всіх моїх подруг нормальні стосунки зі свекрухою, одна навіть живе разом із батьками чоловіка вже 10 років і все у них чудово.
А у мене ось така ситуація, прикро й сумно. Колись я мріяла, що називатиму свекруху другою мамою. А вийшло зовсім інакше.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
