Наша трикімнатна квартира приватизована на чотирьох осіб – я, чоловік, син та дочка. Так сталося, що живемо зараз дуже великою, але зовсім недружною родиною.
Першою вийшла заміж дочка Аня, і молоді тимчасово оселилися в нас. Це не сподобалося синові, почалися конфлікти, спочатку із сестрою, а потім і зі мною, що дозволила жити у квартирі чужій людині. Чоловік дотримувався нейтралітету.
Через три роки одружився Андрій і привів невістку до квартири. Вона має однокімнатну свою, але вони її віддали в оренду. І з цього дня почалося. Якщо раніше з донькою обов’язки вдома ми не ділили, то невістка внесла свої корективи. Миє тільки свій посуд, прибирає лише у своїй кімнаті. Ми з донькою домовилися, що той, хто готує, той і миє весь посуд.
Дійшло до того, що невістка викинула у відро для сміття чашку, яку в мийку поставила шестирічна онука, донечка моєї дочки. Дочка зробила їй зауваження, та відповіла, що якщо не змогла виховати доньку правильно, то мала сама помити чашку. Донька сказала, що вона тут ніхто, а от вона вдома. На крик вибіг син і нагримав на сестру. За неї заступився її чоловік і я.
Раніше син міг і пропилососити, і в магазин сходити, і з сестрою у них були нормальні стосунки. Зараз першим піднімає галас через те, хто має виносити сміття. Я його просто не впізнаю, немов підмінили. На кухні два холодильники, два столи, їмо по черзі, щоб не зустрічатися.
Чоловік пропонує продати квартиру та поділити гроші. Ми можемо вкласти свою частину в обладнання дачного будинку, щоб можна було жити там цілий рік, а вони нехай самі вирішують, як і де жити. Так би було правильно.
Але мені шкода дочку. Син може піти до квартири дружини, та й дітей у них ще немає. А доньці доведеться винаймати квартиру. Чоловік у неї отримує маленьку зарплату, тож про купівлю свого житла поки що не йдеться. Сама вона не потягне, а ми можемо чим допомогти?
Замкнене коло якесь. Можливо, почую тут слушні поради. Всім дякую і бажаю миру та добра.
Фото – ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
