Наше весілля з Сашком справляли скромно в невеликому кафе, серед запрошених – тільки близькі друзі і родичі, десь чоловік 30 зібралося. Всі витрати ми взяли на себе, батьки в фінансуванні світа взагалі не брали участь.
Організацією усього цього дня займалися теж ми з Сашком, батьки були просто у якості гостей. І ось – завершення застілля. Кілька гостей уже пішли-поїхали, але інші залишалися святкувати далі, танцювати.
В якийсь момент я помітила, що мачуха чоловіка активно збирає продукти зі столів в пакети, окрім того, віддала кілька пляшок закритих віддала своїй молодшій дочці. Щоб не псувати взаємини, я попросила Сашка пояснити своїм родичам, що свято не закінчилося і чіпати їжу на треба, не вони за неї платили.
Ще через хвилин десять до мене звернувся один з гостей і запитав: а що, ми вже йдемо? Він хотів взяти шматочок торта, але торт вже упакували!
Спостерігаю картину далі: мачуха Сашка, його мати і тітка продовжують заходи з пакування їжі в пакети, принесені з найближчого супермаркету.
Тут я вже не витримала, забрала всі пакети і емоційно пояснила, що так робити не варто. Сашко мене підтримав, пояснив родичам все у менш делікатній формі, ніж я. Батько і мачуха чоловіка покинули весілля в скривджених почуттях і ще кілька місяців не спілкувалися з нами.
А Сашко, до слова, досі звинувачує мене в тій ситуації, сказав, що це я його накрутила тоді, у день весілля, і насправді нічого такого критичного не сталося. Але я не виношу, коли люди лізуть куди не просили. А його родичі тоді вчинили саме так, хочуть – нехай взагалі зі мною не спілкуються, мені від них ні холодно, ні жарко.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
