fbpx
життєві історії
Наші люблячі батьки завжди вирішували свої суперечки мирно. Ми жили у невеликому селищі у своєму будинку та практично ніколи не конфліктували. Ми з чоловіком вирішили, що було б непогано купити будинок поруч із батьківським, щоб жити недалеко. Пів року тому ми всі переїхали в такий величезний будинок за містом, під Кам’янцем-Подільським

Наші люблячі батьки завжди вирішували свої суперечки мирно. Ми жили у невеликому селищі у своєму будинку та практично ніколи не конфліктували. Якщо ж, наприклад, батькам потрібно було вирішити непросту ситуацію, вони чемно просили нас з сестрою побути у своїй кімнаті.

Разом із нами жили ще й батьки мами. Бабуся і дідусь нас дуже любили й балували. Це часто траплялося, коли батьків не було вдома. Однак ми з розумінням ставилися до такого ставлення до нас бабусі й дідуся і не дозволяли собі зайвого.

Мама ж для нас була найближчою людиною. Ми з сестрою розповідали їй усе. Одного разу ми розповіли і про своїх обранців. коли приблизно одночасно зібралися заміж, адже між нами всього півтора роки різниці.

І ось я замислилася про те, що мені хотілося б жити з чоловіком та батьками. Я так звикла бути поруч з ними і не бачила нічого дивного в тому, щоби продовжити цю гарну традицію. Мама з татом тільки посміхнулися і сказали, що після заміжжя мені точно не захочеться жити разом з ними.

Після народження у нас з сестрою діток мама з татом постійно приїжджали до нас та допомагали з малюками. Я, чесно кажучи, уникла всієї тяжкості, з якою зазвичай стикається молода матуся.

З чоловіком моїм батьки теж потоваришували, навіть захищали його, коли між нами траплялися суперечки.

Всі звикли один до одного, і ми з чоловіком вирішили, що було б непогано купити будинок поруч із батьківським, щоб жити недалеко.

Поки ми зважували рішення, мамин батько, який жив із ними, полинув на небо. І ось тоді всі ми зрозуміли, що треба кожну даровану Богом мить проводити з близькими, поки є така можливість. Ось і вийшло так, що вирішили купити один великий заміський будинок на всю нашу величезну родину.

Пів року тому ми всі переїхали в такий величезний будинок за містом, під Кам’янцем-Подільським.

Плюсів у такому проживанні багато! Нам з сестричкою завжди є на кого лишити дітей. Ніяких колотнеч по розділу кухні немає, адже смаки мами й наші, і наших чоловіків і бабусі повністю збігаються.

Усі ми звикли поважати чужий особистий простір і намагаємося не заважати одне одному. У кожного є своя кімната, тому немає жодних складнощів в оформленні інтер’єру та іншого. Ми щасливі, чого і всім бажаємо!

Затишку вам і головне – миру нам всім!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.