Я зустрів дівчину, з якою спочатку просто спілкувався і не наважувався на щось більше, бо думав, що якщо ми з нею зблизимося, то я буду ревнувати її до кожного, бо вона блондинка і гарна, наче з обкладинки журналу. Ми спілкувалися з нею досить довго, і в якийсь момент я зрозумів, що жити без неї не можу. Зробив перший крок і ось ми вже разом живемо у мене, і все у нас добре.
Наші почуття протягом багатьох років були сильними і яскравими, ми з дружиною-красунею раділи, як у нас все добре! Донечка 7 років, простора квартира і дуже хороша робота. Я вже і забув про ревнощі до інших, бо за стільки років зрозумів, що вона ні на кого мене не проміняє.
Та все виявилося зовсім не так, як я собі намалював.
Одного прекрасного дня вона сказала, що її підвищили, і що завтра будемо пити чай з тортиком. Вранці ми зібралися, спочатку я відвіз доньку до школи, а після дружину до інституту, поцілував її і вона пішла.
Коли я приїхав на роботу, то виявилося, що директор поїхав у відрядження і з цієї нагоди ніхто нічого не робить. Я просидів на роботі до обіду і пішов в магазин за тортиком, щоб зробити подарунок дружині. Я все купив і повернувся в університет, там мене привітно зустрів охоронець і я попрямував в її кабінет. У мене були ключі, я відкрив двері і увійшов. Там нікого не було, лише на столі лежала сумочка дружини.
Я поставив тортик на стіл і поклав зверху записку з проханням передзвонити, а сам хотів піти в машину. Вона подзвонила б мені, а я б відповів: «Що я ближче, ніж вона думає» і прийшов би до неї попити чайку.
Я вже збирався йти, але тут з-за залізних дверей підсобки я почув голоси. Я наблизився і в щілину побачив таку картину: моя дружина в кабінеті, а поруч стоять її начальники і дуже наполегливо вимагають «відплатити» за підвищення… Спочатку вона якось намагалася сказати їм «Ні!», але незабаром почалося, я все побачив на власні очі.
Не знаю, що було в моїй голові на той момент, але я не увірвався і не забрав свою дружину, ні, я стояв і дивився, а потім просто пішов з думкою, що цього бути не може і що вона мені сама зізнається. Я прикинуся, що я в люті і піду розбиратися з тими двома.
Я поїхав додому, не було думок про тортик з чаєм, я думав тільки про те, що сталося. Вдома я зробив вид, що дивлюся телевізор, вона прийшла раніше звичайного і зі словами: «Я прихворіла» пішла спати. Доньку зі школи я забрав сам, хоча зазвичай вона любить за нею заїжджати і дізнаватися, як справи в школі.
Наступного вона не говорила зі мною, тільки поцілувала дочку перед тим, як та вийшла з машини і пішла в школу. Я все чекав, що вона розповість мені про те, що сталося, але ні. Я довіз її до інституту, вона тихо вийшла і нічого не сказавши, пішла «працювати». Тільки в цей момент я помітив на ній міні-спідницю, туфлі на високих підборах і напівпрозору сорочку…
Зараз я живу з нею і дочкою, але тепер любові у нас немає, тільки побутові розмови і то не часто.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
