Наші свати тримають плантацію кавунів і динь на Черкащині, але живуть в місті, як і ми. Але виявилися геть дивними.
Сватами ми стали два місяці тому. Познайомилися трохи раніше, але не спілкувались, у кожної роди своє життя і коло спілкування.
Ми прості міські люди з чоловіком, але батьки наші в селах, ще живі всі слава Богу, їздимо допомагати.
У нас дві дочки. Старша Софійка живе в Німеччині, а менша Дарина жила з нами, закінчила університет і ось два місяці тому вийшла заміж.
Весілля не було, вони з Ігорем самі не захотіли, сказали що підуть у вишиванках лише вдвох, так і зробили.
Ні ми, ні свати не наполягали – ми сучасні батьки, як діти вирішили – нехай так і буде. Але перетнутися нам з батьками зятя і посидіти за столом в минулі вихідні нам все ж таки довелося.
Вони самі нас запросили посидіти за день народження свахи Юлі, яке було в середу минуло тижня.
Запросили вони тільки нас в неділю, з рештою рідні, як ми зрозуміли, вони відсвяткували в пʼятницю. Та воно й правильно: ми тих людей не знаємо, всім би було не дуже зручно.
Але мені от цікаво, аж розбирає: чи вони і близькій рідні такий стіл накрили, як нам? Але про все по порядку.
Поклали ми в конверт 100 доларів, купили цукерки, оливки, ковбаску і пляшечку червоного і поїхали на таксі на інший кінець міста.
Ми з чоловіком знали, що наші свати тримають плантацію кавунів і динь на Черкащині, але живуть в місті, як і ми.
Та батьки зятя виявилися геть дивними. Коли ми пройшли на кухню, то побачили на столі нарізані гарно на тарілках кавуни і дині, бокали і одну пляшку ігристого. Все!
Вже при нас Юля додала на стіл те, що ми принесли. Я бачила здивування мого чоловіка, та і в мене самої воно було не меншим, але у нас вистачило такту і виховання приховати емоції.
Ну але одна думка у мене виникла відразу. Гроші нам і самим аж ніяк не завадять, машину треба ремонтувати край. А таке пригощення 100 доларів точно не варте, достатньо того, що ми принесли з собою.
Ми збиралися вручити подарунок за столом під час привітання. Але перед тим, як тостувавати, я тихесенько сказала чоловікові, щоб конверт не діставав.
Ну зрозумійте, ми ж все таки не динь з кавунами прийшли поїсти і сиру та ковбаски, які самі ж і принесли!
Побажали свасі словами всього найкращого, а коли скінчилося ігристе, випили кави з нами принесеними цукерками і поїхали додому.
От і як гадаєте? Чи будемо ми після цього друзями зі сватами? Чи варто обговорювати з ними цю ситуацію?
Автор – Олена М.
Спеціально для ibilingua.com
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
