Наші з чоловіком мрії про нормальне життя та відпочинок відкладаються на невизначений час. Це через бабусю мого чоловіка.
Коли я вийшла заміж, то переїхала жити до чоловіка та його бабусі. Мене Роман попереджав, що вона не прибирає за собою. Але мені це здалося не проблемою. Що я, прибрати не можу? Але як я помилилась! Це виявилося тією ще проблемою.
Я не встигала за нею прибирати. Коли вона приходила з вулиці, бігла прямо на кухню і не знімала взуття. Скільки разів робили їй зауваження, але жодної реакції. Наче не їй кажеш. Ванна завжди брудна. Як тільки її помию, не пройде й півгодини, як уже знову мити треба. Також і вся інша сантехніка і на на кухні теж. Зазвичай я прибираю, коли бабусі немає вдома. Так спокійніше.
Якщо при ній миєш підлогу, то вона починає ходити туди-сюди. Або коли підмітаю, обов’язково настане на сміття. Якщо відволікся, вона мимо пройде і все сміття до стінки підмете і віник прибирає. Мовляв все, вона за мене сміття прибрала.
Через цей бруд у нас бігають таргани. Скільки разів вже виводили, але все марно. Якщо є джерело бруду, їх ніколи не позбудешся. І я знаю, що чисто не там де прибирають, а там де не смітять.
Коли в нас народилася дитина і почала повзати, а потім і ходити, я закривала нашу кімнату, щоб не могла в коридор і далі заповзти. Як це тяжко для дитини! По квартирі нормально не може ходити.
Скільки разів були думки винаймати окрему квартиру. Але я була у декретному, чоловік один працював. Я ще вчилася, взяли машину у кредит. Батьки мої допомагали і бабуся допомагала іноді з продуктами. За це їй дякую.
У нас із Марією Петрівною окремі холодильники, бо і продукти вона нормально зберігати не вміє. Купить м’ясо і покладе його не в морозильник, а в холодильник на верхню полицю. Та ще й без пакунка. І поки не протухне, так і там лежатиме. А їсти варити почне, то по всій квартирі такий запах неможливий! Тому й їжу готуємо окремо.
Коли після декрету я вийшла на роботу, з відкладанням грошей у мене ще гірше стало. Мій графік з 8:00 до 17:00. І поки я втомлена прийду з роботи, заберу дитину з садка, приготую вечерю, повечеряємо, настав час уже до сну.
Чоловік звичайно допомагав, коли він працював позмінно, і якщо у нього був вихідний, а я працювала, він міг приготувати обід та вечерю. Але потім у нього став такий самий графік, як і в мене.
Кожній людині після роботи хочеться трохи відпочити. А тут прийдеш з роботи, а скрізь брудно, скрізь треба мити, прибирати. Я вже втомилася жалітися, бо бабусю вже не виправиш, а він втомився вислуховувати мої скарги.
І ось хоч щоб якось відпочити від бабусі, хоч би влітку, ми вирішили з чоловіком купити дачу. Виїжджали у п’ятницю ввечері після роботи та приїжджали у понеділок вранці. Я ще не сказала, що Марія Петрівна має свій город. Прийде після городу, зробить свої засолювання й консервації, а ці банки за деякий час вибухають.
Моя свекруха все дивується, як у мене вистачає стільки терпіння з нею жити, вже 5 років. Я нікого не запрошую до себе додому. Мої батьки теж дуже рідко приходять. Я сама не хочу, щоб вони приходили і дивилися на цей бруд. Мама моя буде мене звинувачувати, що це я така, що це я не прибираю, що я не стежу за чистотою. А в мене вже не вистачає сил, не вистачає терпіння.
Я не висипаюся, на роботі постійно хилить спати. А поки ми працюємо, за день удома бабуся чого тільки не наробить. Я не люблю вихідні, бо саме в ці дні я можу прибрати нормально і скрізь. Я не люблю вихідні, бо мені вони не вихідні.
Цього літа ми майже не жили вдома. Жили на дачі. З дачі працювати, з роботи – на дачу. Добре, машина є. І цього літа я сказала чоловіку, що не хочу повертатися додому, що орендуємо квартиру. Я сказала, що втомилася, хочу пожити у чистоті.
Кредиту немає. Я вже отримала диплом, за навчання платити не треба. Проживемо якось. Люди ж винаймають квартири. Але мені завжди так хотілося кудись з’їздити з сім’єю на відпочинок, але ніяк не виходило.
Але якщо винаймати квартиру, знову ніякого відпочинку. І другої дитини хочеться, але не в цьому бруді. Але спершу – відпочинок.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
