Наші з Романом діти від попередніх стосунків, майже ровесники, тому я була впевнена, що разом їм буде цікаво. Світлана приходила до нас на кожнісінькі вихідні. Я не маю нічого проти, але ж така її поведінка просто почала виводити мене з себе. Мало того, що я почуваюсь біля неї, як не у своїй тарілці, так вона ще й мого Ростика під себе підлаштовує. Замість відпочинку у мене “буря” в домі і душі.
Ми познайомилися з Романом, коли в обох був за плечима досвід невдалого шлюбу. Я пішла від першого чоловіка через те, що він днями та ночами сидів з пінним перед телевізором. А у них не склалися стосунки, бо з часом почуття вщухло. Спочатку жили просто як сусіди, але потім все ж таки вирішили розлучитися.
І Роман, і я тягли з розлученням до останнього, намагаючись врятувати сім’ю. Одна річ, коли у вас із чоловіком просто проблеми, інша ж – коли є спільні діти. Проте, як показує досвід, зберігати стосунки лише через дитину — погана ідея. Нехай краще вона бачитиме своїх батьків щасливими, але не разом.
Наші діти майже ровесники. Доньці Романа – вісім, а моєму Ростику тільки виповнилося сім. Тому ми були впевнені в тому, що вони одразу потоваришують. Переживали трохи, що ревнуватимуть один до одного і боротимуться за увагу батьків. І заздалегідь обговорювали, як робитимемо в таких ситуаціях. Але проблема виникла там, звідки не чекали. Світлана мене незлюбила і підкреслювала це усіма своїми діями.
Вона приходить до батька по суботах та неділях. І якщо мої колеги цими днями відпочивають від роботи, то я приходжу в офіс, щоб відпочити від вихідних.
Мій Ростислав завжди сам миє після себе посуд. Якось я попросила прибрати за собою Світлану і отримала півгодинну “бурю”. Висловивши мені всі свої претензії, дівчинка пішла у ванну та закрилася там на годину. Подумати тільки, образилася через те, що я сказала їй помити за собою тарілку та виделку!
Світлані неможливо догодити. Вона завжди знайде причину, щоб розплакатися і почати бурчати на мене. Першого дня нашого знайомства вона захотіла подивитися мультики. Але на нашому телевізорі не було її улюбленого каналу. І тут почалося! Світлана махала руками і говорила, що я у всьому винна. Лила сльози, казала, що її ніхто не любить і не чекає.
Я спочатку намагалася заспокоїти дівчинку, було шкода дитину. Але вона не хотіла йти зі мною на контакт. І найгірше це те, що мій син почав теж поводитися так. Запитує в мене, чому Світлана можна, а він ні. Світлана відмовляється їсти борщ і вимагає печиво – Ростислав теж. Світлана не хоче допомогти з прибиранням — і Ростик стає на її бік.
Після вихідних мама Світлани приходить за донькою та забирає її. А мені потрібно ще як мінімум два дні, щоб утихомирити сина. До п’ятниці він знову стає самим собою: добрим, дбайливим і поступливим. Але зустрічі з Світланою на вихідних кардинально змінюють його поведінку.
Може, я роблю неправильно, але я почала уникати зустрічей із дочкою чоловіка. На вихідних відправляю дітей із Романом гуляти, а сама просто займаюся своїми справами. Планую свій день так, щоб коли вони повернуться, треба було їхати до міста за покупками чи на зустріч із подругою.
Роман все розуміє, і йому стає сумно через нашу ситуацію із Світланою. Але я вже втомилася намагатися порозумітися з його дочкою. Вона просто робить все мені на зло. Часом я настільки втомлююся через напружену обстановку в квартирі, що думаю про розлучення. Я люблю свого чоловіка, але мені дуже важко.
Не знаю, як бути та що робити. Може, хтось дасть мені якусь гарну пораду?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
