Нашій донечці Златі недавно виповнилося 2 роки. Ми з чоловіком домовилися, що в цьому віці вона піде в дитячий садок. До цього нею цілком і повністю займалася я, поки Женя пропадав на роботі. Моя мама живе у передмісті. Їхати до нас близько години, тож зустрічаємося ми найчастіше на вихідних, та й то не на кожних.
Останнім часом з грошима туго, тому мій вихід на роботу дуже потрібен нашій родині. Тільки от мою свекруху це не дуже тішить. Нещодавно вона заявила, що мені потрібно бути з дочкою вдома аж до 6-7 років, коли вона піде до школи.
За її словами, віддавати маленьку дитину до дитячого садка у такому віці недозволено. Але я в цьому не бачу жодної проблеми. Я теж пішла до садка приблизно в такому ж віці. Почалася соціалізація. Адже це так важливо в дитинстві!
Але мама чоловіка цього не розуміє. Тим часом вона виховує свого старшого онука. Брат Жені став татом на 2 роки раніше за нього. При цьому його дружина у декретній відпустці навіть не сиділа. Відразу пішла працювати, а дитинку збагрили бабусі. Вона там днями безперервно стирчить, з онука порошинки здуває.
Я не проти, це її вибір. Але навіщо втручатися зі своїми порадами до нашої родини? Прийшла сьогодні вранці прямо, крутилася довкола мене на кухні як та циганка. Все норовила мені щось сказати, та не виходило.
Тут я не витримала і сама запитала:
– Поліно Юріївно, скажіть, будь ласка, навіщо ви прийшли? Адже я бачу, що є у вас до мене справа.
Свекруха видихнула і сказала:
– Я ось що думаю. Якщо ти так хочеш іти на роботу, то йди. Але давай тоді твоя мати приїде і сидітиме з онукою вдома, поки ти в офісі.
І тут я випала в осад. По-перше, з якого дива моя мама повинна кидати свою роботу (їй майже 55, і вона все ще працює в школі на повну ставку) і переїжджати до мене? У неї своє життя йде повним ходом! По-друге, чому свекруха взагалі лізе до наших справ і дає непрохані поради?
Мене ця ситуація дуже вивела з себе. І я висловила матері чоловіка все, що про неї думаю. Згадала про все, що турбувало мене останнім часом. І знаєте, що? Вона заплакала! Сказала, що я зла жінка, і пішла геть.
Звичайно ж, у цій ситуації залишилася винна я. Свекруха ще й моєму чоловікові нажалилася, все перекрутила. Тож по телефону довелося все пояснювати та виправдовуватися. Тепер уже не знаю, що робити далі. Перепрошувати перед нею я не планую. А за що мені вибачатися?
Фото – спеціально для ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.
