Нашому Дмитрику майже 5 років. Взимку ми поїхали до бабусі в гості, на Різдво. Вона в нас живе у Львові, а там, самі розумієте – дуже цікаво на свята й дорослому, що вже казати про дитину. Він в бабусі єдиний онук, тому весь вільний час вона приділяла йому. Одного разу я перед сном запитала Дмитрика про враження, його відповідь вразила до глибини душі. Щось таки в тому є!
Ми з чоловіком одразу ж після весілля переїхали жити до Києва, так як Остапу запропонували там хорошу посаду. Вже в столиці і з’явився на світ наш синочок. До чого це я, а до того, що їздимо до бабусі не часто, два-три рази на рік.
Нашому Дмитрику майже 5 років. Взимку ми поїхали до бабусі в гості, на Різдво. Вона в нас живе у Львові, а там, самі розумієте – дуже цікаво на свята й дорослому, що вже казати про дитину.
Дмитрик з бабусею часто по інтернету спілкуються. А тут цілий тиждень живого спілкування!
Звичайно ж, бабуся, як її синок називає, намагалася максимальний час приділити єдиному онуку – вони ходили в гості до сусідів, родичів, на центральну ялинку, до церкви, дивилися на Вертеп і колядників. Загалом, вражень – море.
Якось вони вдвох цілий вечір розглядали старі альбоми, бабуся йому про кожну фотографію щось розповідала.
Увечері, вже перед сном, питаю Дмитрика, які враження у нього від фотографій, від того, як колись жили. А він мені каже:
– Я з них зрозумів, що коли бабуся була молодою, весь світ був зовсім сірий, без кольору. Коли ти була молода, вже трохи фарб з’явилося, але вони ще були тьмяними. А тепер світ яскравий і кольоровий! Добре, що я тепер народився!
Фото ілюстративне – stacja7
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
