fbpx
життєві історії
Нашу Надійку ми удочерили зовсім крихіткою. Я балувала її – признаю. Чоловік не раз говорив, що потрібно бути строгішою, та я все шкодувала. Ось тепер і отримали по заслугам. Їй на початку року п’ятнадцять виповнилося, і тут ми дізнаємось, що Надя зустрічається з хлопцем, який на десять років від неї старший. Того ж дня я спакувала у валізу всі її речі, і виставила за двері. Не потрібна нам така дочка!

Нашу Надійку ми удочерили зовсім крихіткою. Я балувала її – признаю. Чоловік не раз говорив, що потрібно бути строгішою, та я все шкодувала. Ось тепер і отримали по заслугам. Їй на початку року п’ятнадцять виповнилося, і тут ми дізнаємось, що Надя зустрічається з хлопцем, який на десять років від неї старший. Того ж дня я спакувала у валізу всі її речі, і виставила за двері. Не потрібна нам така дочка!

Я коли чую подібні історії, у мене велике здивування. Деякі вчинки людей просто не піддаються ні розумію, ні логіці. Адже як можна кинути того, кому ти одного разу дав шанс на щасливе майбутнє?

Історія ця трапилася з друзями моїх батьків. Мені на той час було вже 13 років, коли тітка Катерина і дядько Ярослав в свої сорок плюс років зважилися взяти дитину з дитбудинку. Їм своїх дітей Боженька не давав. Словом, взяли вони дитину з будинку маляти, крихітну дівчинку, назвали Надійкою.

Надя коли росла, ми всі не могли намилуватися нею. Мало того, що дитина неймовірно красива, так ще і ніжна, мила, спокійна. Рідко кому вдається взяти таку дитину з дитбудинку. Ну і тітка Катерина з дядьком Ярославом дочку любили, наскільки ми бачили з боку. Єдине, що у них були різні погляди у вихованні, а це, як відомо, дуже погано.

Надя стала підлітком і ось почалися справжнісінькі проблеми з нею. А чому? Тому що тітка Катерина ніколи ні в чому їй не відмовляла. Якщо я в 13 років ще грала в ляльки, то Надю мати легко відпускала ночувати до подруг, у яких немає батьків вдома.

Пам’ятаю, як мене змушували вчитися і якщо я приносила погану оцінку, то мені не давали дивитися телевізор. Інша справа Надя – почала погано вчиться, мати ніяк не відреагувала на це. Все так їй купувала, все дозволяла. Ну а дядько Ярослав постійно сперечався з дружиною, що вона погано дочку виховує. Вседозволеність ще нікому не дозволила вирости достойну людину.

Тому не дивно, що коли Наді виповнилося 15 років, батьки дізналися, що вона у відносинах з хлопцем, який на десять років її старше. Батьки, які насправді люблять дочку, зробили б все можливе, щоб вона з ним не зустрічалася. Але тільки не дядько Ярослав і тітка Катерина. Після того, як вони про все дізналися, вони не пустили Надю додому. Упакували її речі, залишили перед дверима і поміняли замки. Ну хіба так можна?

В результаті Надя живе у якоїсь своєї подруги. Ми почали всі допомагати їй чим тільки можемо. І правда, вся вина батьків в тому, що дитина пішла в погану компанію і перестала вчитися. Дядько Ярослав коли приходить до моїх батьків у гості, все розповідає, що у Наді просто гени погані. Але жодного разу не сказав, що винна у всьому його дружина.

Ось така ситуація…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!