– Настю, ти не тільки вашу з Ромою кімнату, а весь наш будинок перетворила на сміттєзвалище! Ну як бебе виховували? Про що твоя мама думала? – мене вже просто прорвало, бо більше я цього терпіти не могла.
Так, ми самі запросили сина і невістку жити до нас. Роман у нас єдина дитина, тому ми були готові і хотіли, щоб після весілля молодята поселяться у нас.
Будинок у нас великий, місця вистачить усім, та й онуки будуть поруч – дитячий сміх і лопотіння маленьких ніжок наповнюватимуть дім радістю.
Невістка Настя нам сподобалася, а от її батьки ще під час весілля здалися трохи дивними і неприємними людьми, бо прийшли у якомусь незрозумілому вбранні, явно несвіжому і цілком можливо, що з секонду.
Коли ми вперше приїхали до них знайомитися, я була вражена їхньою неприбраною квартирою. Це був не просто легкий безлад, а запущений. І це вони чекали на гостей!
Я зрозуміла, що моєму синові доведеться жити в такому ж безладді, бо побачила, що для невістки це норма, до якої вона звикла.
Син тоді заспокоїв, сказав, що майбутня дружина не така, просто вона втомилася прибирати за ними. Але я не помітила в неї і тіні збентеження від такого безладу. Ми навіть від чаю відмовилися, неприємно було їсти у такому будинку.
І щойно молоді оселилися в нас, мої побоювання справдилися. Коли я заходила на їхню половину, мені хотілося самій прибрати і все викинути.
Дивуюсь Ромі, який виріс у чистоті і привчений сам прибирати, а тепер терпів таке в кімнаті. Я б не зважала, але кухня у нас з ними спільна і я не могла терпіти не винесене сміття, немитий посуд, липкий стіл.
Після того, як невістка зварить суп, все кидає і каже, що прибирати буде лише у вихідні, а зараз зайнята.
Я не хотіла влштовувати конфліктів, просто запропонувала що вихідних робити генеральне прибирання. Настя спочатку погодилася, потім почала говорити, що зайнята, мовляв, приберемо наступної суботи, і так постійно.
Чоловік каже, що не потрібно наполягати, бо після генерального прибирання завтра буде так само, тільки час даремно витратимо.
Хочемо запропонувати синові з невісткою з’їхати на орендоване житло, і навіть допоможемо оплачувати, але переживаємо, що невістка не дасть потім спілкуватися з онуками, хоча поки що вони навіть не думають про дітей.
Але й жити за таких умов я не можу, тим більше у своїй оселі! Як би ви вчинили на моєму місці?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
