Ви дружите сім’ями? Ну ну…
– А ти покликала Наталю з Олегом? – Запитував мене чоловік перед кожним святом, яке ми відзначали разом із сім’єю друзів.
— Звичайно, — не замислюючись ні про що, відповіла я, — як же без них?
Ми з цією парою товаришували вже близько 10 років.
Познайомилися на морі, коли були ще зовсім молодими, років по 20 нам було, ще й не одружені. Спочатку одружилися ми, потім вони.
Оскільки Наталя з Олегом познайомилися на морі, і ми з чоловіком були свідками їхнього роману, то вони запросили нас стати свідками у них на весіллі. Ми із задоволенням погодилися, і стали дружити, сім’ями.
Наша сім’я за цей час поповнилася двома дітками, а в них щось із цим не виходило, дітей не було.
Наталя часто забігала посидіти і побалакати, але в мене часу майже завжди не було, вона спілкувалася з моїм чоловіком. Я, звісно, нічого запідозрити не могла. Мій будинок завжди був відкритий для друзів. Наталя з чоловіком пили чай на кухні, сміялися, поки я доглядала за дітьми.
Вона була завжди одягнена з голочки, при макіяжі, чим не могла похвалитися я, завантажена дітьми та будинком.
Іноді у нас із чоловіком виникали суперечки, але таке буває в будь-якій родині, тому я не надавала цьому значення. Більше того, про всі наші суперечки я розповідала Наталці, як подрузі, обговорювала з нею ситуації в моїй родині.
Ну і дурницю, я тоді робила!
Якоїсь миті все змінилося. Я помічала, що чоловік віддаляється від мене. Він став задумливим, менше проводив часу з дітьми, а незабаром у вихідні почав їхати в якісь відрядження, пояснюючи це завантаженнями по роботі.
Все відкрилося випадково.
Якось мені зателефонував Олег – він шукав дружину, яка сказала, що пішла до мене в гості. Я відповіла, що її немає, що я одна – чоловік поїхав у відрядження.
Коли він і розповів мені, що мій чоловік та Наталя таємно зустрічаються (він вистежив їх), мені стало погано! Як же так можна? Невже це правда?! Але зіставивши свої відчуття з тим, що говорив Олег, я зрозуміла, що він, швидше за все, має рацію. У чоловіка на боці хтось є.
Коли він пішов, я не могла знайти собі місця.
Я думала про те, як я могла припуститися такої помилки – пустити в будинок «розлучницю», красиву та вільну жінку, не обтяжену дітьми.
Мені подобалися міркування Наталії про свободу у стосунках, психологічні поради, як правильно поводитися з чоловіком, але я ніяк не могла припустити, що вона зазіхне на мого, чоловіка своєї подруги!
Читайте також: Ось що ще треба Аллі? Ну так, житло знімне, так ж сама жити не захотіла зі мною. Потягла сина на квартиру, а тепер ще й винним зробила. Ти, каже, не мужик, раз на сім’ю заробити не можеш. Донька памперсів не має, грошей не вистачає. А що мій Андрійко може зробити? Він не винен, що стільки платять. Не ледарює ж він. Так ні, фиркнула, батька подзвонила і речі зібрала
Виявилося, що вона використала наші суперечки, щоб зблизитися з ним, оскільки з Олегом життя у неї не задалося.
Я влаштувала допит і чоловік у всьому зізнався. Я мусила зрозуміти, інтрижка це чи він дійсно мене розлюбив? Після довгих розбірок, сліз та зізнань, я зрозуміла, що ця спритна дівчина обкрутила мого чоловіка.
Він сказав мені: «Пробач, люба, поплутав!» Я вибачила чоловікові, але пробачити подрузі зраду я не могла.
Ми вирішили зберегти сім’ю, адже у нас двоє дітей, а з друзями Наталею та Олегом — розлучитися назавжди і не спілкуватися більше. Чоловік погодився, але моя впевненість у ньому тепер не та, що раніше.
Ось така “дружба сім’ями”. Нікому не побажаю, що я пережила.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.