Людмила вже тоді подумала «навіщо?», адже діти й так нічого не бачать хорошого. Навіть у парку на атракціонах вони не були жодного разу, найбільше ходили просто подивитися. А скільки разів Люда пропонувала допомогти з роботою, вона могла б навіть сплатити їй медкомісію.
– У мене знову буде дитина! — Наталка з радістю повідомила подрузі новину.
– В якому сенсі? Ти що, знову? – Люда не знайшла слів від несподіваної новини.
– Ну так. Валера сказав народжувати, класний він у мене, га?
– Наталю, це буде вже шоста дитина! Ти про що думаєш? Ви цих прогодувати не можете, у боргах сидите, куди ще? Цих пошкодуйте!
– Ти просто заздриш тому, що у нас із Валерою все добре, а ти без чоловіка дитини ростиш.
– Був би нормальний, то пішов би працювати нормально, а не розносити листівки під’їздами!
– Гарна подруга! Нема щоб порадіти за мене, — образилася Наталя.
– Якщо я погана, то будь ласка борг поверніть, мені теж такій самотній і без чоловіка годувати треба!
– Повернемо! Не збідніємо. А від тебе такого я не чекала, подруго! — Наталка скинула дзвінок.
Людмила стояла здивована, вона познайомилася з Наталкою у лікарні, жінки народили з різницею о півтори години. Їм обом тоді було трохи за 30, тільки у Люди це була перша і єдина дитина, а Наталя вже була з трьома.
Людмила була тоді захоплена героїзмом Наталі, вона насилу зважилася на одного, без чоловіка. А в тих цілих троє і ще четвертий з’явився. Після лікарні жінки продовжили спілкування, Люда бачила, що багатодітній родині важко, намагалася допомагати їм небагато.
Займала гроші, навіть можна сказати, просто їх віддавала, вони ніколи не повертали, їх просто не було в сім’ї. Люда працювала до декрету, та й після довго без роботи не сиділа. Із сином допомагала мати.
У Наталії фінанси співали романси, у чоловіка постійної роботи немає, невеликі дитячі посібники та допомога, як незаможним. Це весь їхній бюджет. Жінки вже відзначили 6 років своїм синам, коли народилася п’ята дитина.
Людмила вже тоді подумала «навіщо?», адже діти й так нічого не бачать хорошого. Навіть у парку на атракціонах вони не були жодного разу, найбільше ходили просто подивитися. А скільки разів Люда пропонувала допомогти з роботою, вона могла б навіть сплатити їй медкомісію.
Їй було дуже шкода дітей. А тепер ще й шостий! Людмила вирішила порвати всі стосунки і більше ніколи не зв’язуватись із цією родиною.
Увечері Люда сиділа на підлозі та малювала на старих шпалерах разом із сином, вони любили малювати одними пальцями, без кистей. Телефонуючий телефон змусив жінку вимити руки, потім вона натиснула кнопку виклику.
— Як ти посміла образити мою дружину? Ще й гроші вимагаєш безсовісна, то ось знай, нічого ми віддавати тобі не будемо, а за витрачені на тебе нерви, ти ще повинна будеш! – Притензії йшли суцільним потоком з динаміка телефону. Багато чого чоловік кричав у слухавку, але його ніхто не слухав. Людмила мовчки поклала слухавку та продовжила малювання.
Через тиждень їй прийшло повідомлення проханням зайняти трохи грошей, а потім щось про те, що нерви винні у всьому. Люда відразу внесла всі номери в чорний список, вона все-таки віддала перевагу забути.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
