— Навіщо тобі цей сир за 150 гривень, якщо можна купити дешевше за 40 — суворо вичитувала мене Христина. Я й не здогадувався, що поки я рахую копійки в супермаркеті, вона замовляє собі ресторанні обіди, ціна яких перевищувала мою тижневу зарплату.
Ми з Христиною прожили разом сім років, і весь цей час я вважав, що ми ідеальна команда. Я працював інженером, вона обіймала посаду провідного спеціаліста в успішній фірмі. Наші доходи дозволяли жити комфортно, але пів року тому дружина раптом змінила тактику управління сімейним бюджетом. Вона заявила, що нам потрібно терміново збирати гроші на новий автомобіль, а тому час затягнути паски. Найбільше це торкнулося нашого раціону.
— Назаре, ми занадто багато витрачаємо на їжу, — сказала вона одного вечора, відсуваючи від себе тарілку з вечерею.
— Але ми купуємо звичайні продукти, нічого зайвого, — здивувався я.
— Ти не помічаєш, як дрібниці вимивають гроші. Дорогі сири, м’ясо щодня, фрукти не по сезону. Відсьогодні я сама буду складати список покупок. Ніяких надмірностей.
Я погодився, бо справді хотів оновити машину. Однак я не очікував, що економія стане настільки радикальною. Мій ранок тепер починався з порожньої вівсянки на воді. На обід я брав із собою пластиковий контейнер із гречкою та шматочком вареного курячого філе, яке Христина купувала за акцією в найвіддаленішому супермаркеті міста. Вона сама теж нібито дотримувалася цього режиму.
— Мені на роботі теж непросто, — зітхала вона, упаковуючи свій ланч-бокс, у якому лежали два вчорашні сирники.
— Може, хоч іноді будемо купувати щось смачніше? — запитував я, відчуваючи постійну втому.
— Терпи, Назаре. Велика мета потребує жертв. Хіба ти не хочеш їздити на сучасному авто?
Минув місяць. Я помітно схуд, став дратівливим, але тримався. Христина ж навпаки виглядала чудово. У неї був свіжий колір обличчя, багато енергії, і вона зовсім не виглядала як людина, що харчується однією крупою. Я списував це на її залізну силу волі та жіночі секрети догляду.
Одного разу мій колега Андрій попросив мене заїхати в бізнес-центр, де працювала моя дружина. Йому потрібно було передати документи знайомому, а я все одно звільнився раніше. Я вирішив зробити Христині сюрприз і зайти до неї на обідню перерву. Я уявляв, як ми разом посидимо в сквері та з’їмо її пісні сирники.
Коли я підійшов до її офісу, двері були відчинені. У коридорі стояв кур’єр у яскравій формі відомого ресторану преміумкласу. Він тримав кілька великих пакетів, від яких ішов неймовірний аромат запеченої риби та прянощів. Мій шлунок зрадницьки стиснувся. Я заглянув у кабінет і завмер.
Христина разом із колегами сиділа за великим столом, заставленим вишуканими стравами. Там були салати з екзотичними морепродуктами, ніжні десерти та основні страви, які точно не вписувалися в наш бюджет економії.
— О, Христино, твій щоденний бенкет приїхав! — вигукнула її подруга Мар’яна.
— Ой, дівчата, це єдина радість у моєму житті, — засміялася дружина. — Вдома доводиться розігрувати спектакль перед чоловіком. Ви б бачили його обличчя, коли він їсть ту нещасну кашу. Але ж треба якось змусити його відкладати кошти.
Я відчув, як усередині все закипає. Це був не просто обман, це була зневага. Я повільно зайшов усередину. Сміх миттєво припинився. Христина зблідла, впустивши виделку на стіл.
— Назаре? Що ти тут робиш? — її голос тремтів.
— Прийшов розділити з тобою твій скромний обід, — відповів я, дивлячись на величезну порцію сьомги на її тарілці.
— Я можу все пояснити. Це була акція. Дуже дешево, майже задарма.
— Справді? Щодня акція на ресторанну їжу? Поки я рахую копійки на хліб, ти витрачаєш на один такий обід стільки, скільки я витрачаю на їжу за тиждень.
— Ти не розумієш, мені потрібна енергія для роботи. Я ж заробляю більше за тебе. Я маю право на нормальне харчування.
— Тоді навіщо цей цирк з економією вдома? Навіщо ти змушуєш мене відчувати провину за кожне куплене яблуко?
— Бо якби я не встановила жорсткі рамки, ми б ніколи нічого не відклали. А так ти звик до дисципліни.
Я вийшов з офісу, не чекаючи на подальші виправдання. Увечері вдома відбулася важка розмова. Виявилося, що Христина вже кілька місяців замовляє собі індивідуальне харчування, сума якого за місяць перевищувала всі наші спільні витрати на продукти. Вона вважала це своєю винагородою за те, що вона нібито тягне на собі фінансове планування.
— Ти просто егоїстка, — сказав я, збираючи свої речі в сумку.
— Куди ти зібрався? Через якусь їжу руйнувати сім’ю? Це ж нерозумно!
— Це не через їжу. Це через брехню і те, що ти робила з мене дурня, насолоджуючись своїм комфортом за мій рахунок.
Я пішов до брата Олега. Ми сиділи на кухні, і я вперше за довгий час їв нормальну вечерю, не відчуваючи докорів сумління. Христина телефонувала десятки разів, писала, що я занадто гостро реагую, що це була дрібниця. Але для мене це не була дрібниця. Це був фундамент наших стосунків, який виявився трухлявим.
Минуло кілька днів. Я почав аналізувати наші спільні витрати за минулі роки. З’ясувалося, що багато речей, які ми купували нібито спільно, оплачувалися переважно з моїх заощаджень, поки Христина відкладала свої гроші на власні потреби, про які я навіть не здогадувався. Це відкриття стало остаточним моментом.
Я зрозумів, що в шлюбі ми були партнерами лише на папері. Насправді я був інструментом для досягнення її цілей. Кожна її фраза про спільне майбутнє тепер здавалася мені фальшивою. Коли людина щиро любить, вона не буде дивитися, як інший голодує або обмежує себе в елементарному, поки сама таємно бенкетує.
Зараз ми в процесі розлучення. Христина продовжує стверджувати, що я зруйнував усе через дріб’язковість. Вона розповідає спільним знайомим, що я не витримав фінансових труднощів і покинув її у відповідальний момент. Дехто навіть вірить їй, вважаючи, що чоловік повинен бути сильнішим. Але я знаю правду. Справа не в ціні обіду, а в ціні довіри, яка виявилася нульовою.
Ця ситуація змусила мене інакше подивитися на всіх оточуючих. Чи часто ми помічаємо, коли близькі люди використовують наші добрі наміри проти нас самих? Чи можна пробачити таку тривалу і продуману маніпуляцію?
Як би ви вчинили на моєму місці, дізнавшись про такий подвійний стандарт у власній родині?
Будь ласка, поставте свою вподобайку під цією історією та напишіть у коментарях свою думку, адже для мене дуже важливо знати, чи правильно я вчинив у цій непростій ситуації.
