fbpx
життєві історії
– Навіть не знаю, чи варто тобі про це знати, – пробурмотіла дочка, ховаючи очі. – Напевно, все ж не варто. – Алька! Це що за секрети? – я розгубилася: моя дочка ніколи нічого від мене не приховувала. Вона підняла голову, немов зважившись на щось позамежне, і раптом випалила: – Тато тобі зраджує!

З лікарні я вийшла трохи заспокоєна. Вранці, ледь дівчатка пішли в школу, пролунав дзвінок – чоловік потрaпив під машину. До щастя , водій встиг пригальмувати, і Володька відбувся легко: три злaманих рeбра, вибита ключиця і безліч синців. Але коли я побачила чоловіка в палаті, обмотаного бинтами і схожого на мумію, спочатку думала, з розуму зійду від страху. Однак лікар запевнив: – Не переживайте, полагодимо вашого орла, буде як новенький.

Повернувшись додому, розповіла про те, що трапилося дочкам і тільки тоді дозволила собі заплакати… Катя розгублено гладила мене по руці, втішаючи, а Алька, не зронивши ні словечка, пішла до себе. За хвилину з її кімнати долинула гучна музика.

Останнім часом з нашою принцесою творилося щось недобре. Вона стала грубити, але чомусь тільки батькові. Влаштовувала з ним склоки з кожного приводу, хамила. Бувало навіть, зачиняла двері перед його носом, коли він до неї звертався.

Я давно вже планувала поспілкуватися з донькою на цю тему, але все було ніколи… – Завтра після занять не затримуйтеся, – попросила я дівчаток за вечерею. – Швиденько перекусимо і підемо відвідаємо тата. – Це без мене, – відрізала Аля, сердито втупившись в тарілку.

– Як так? – здивувалася я – Ось так, – не надто чемно відповіла вона. – Я домовилася з Наталкою, будемо готуватися до контрольної роботи. – Контрольна почекає, – заперечила я. – Просто подзвони своїй Наталі і перенеси зустріч … Альку ніби струмом удaрило.

– Не буду я нічого скасовувати – прошипіла вона. – Ще не вистачало завалити алгебру через цього кoзла! На мить я втратила дар мови: Звичайно, перехідний вік і все таке, але це явний перебір.

– Негайно в свою кімнату! – гаркнула я, образившись, що Альку не хвилює доля батька. Що з нею таке, врешті-решт ?! Увечері в поштовому ящику виявила виклик з фірми, де працював чоловік. Там було написано, що протягом тижня йому слід забрати якісь папери і невиплачену зарплату за квітень! Дивно: на дворі серпень, і на початку кожного місяця коханий справно приносив гроші!

Вирішивши розібратися в ситуації, вранці поїхала до нього на фірму. І яке ж було моє здивування, коли дізналася, що Володя ось уже чотири місяці як звільнений!

– Мені було дуже шкода з ним розлучатися. Володя – відмінний працівник, але у нас виникли фінансові проблеми, так що довелося звільнити майже всіх, – журився колишній шеф чоловіка. Додому повернулася зовсім збита з пантелику.

Чому Володя ні словом не обмовився про те, що залишився без роботи ?! – Нічого не розумію! – скаржилася ввечері (моїй старшенький уже сімнадцять, і іноді я ділюся з нею наболілим). На обличчі доньки знову з’явився якийсь незрозумілий вираз.

– Що трапилося – розсердилася Я. – Чому ти себе так ведеш, коли заходить мова про батька? Не могла б ти ЦЕ пояснити? Вона закусила губу, дивлячись на мене начебто з сумнівом – немов хотіла щось сказати. – Навіть не знаю, чи варто тобі про це знати, – пробурмотіла вона, ховаючи очі.

– Напевно, все ж не варто … – Алька! Це що за секрети? – я розгубилася: моя дочка ніколи нічого від мене не приховувала. Вона підняла голову, немов зважившись на щось позамежне, і раптом випалила:

– Тато тобі зраджує! Я оніміла. Володя мені зраджує? Що за нісенітниця?! Він домашній, відразу після роботи біжить додому, і всі вечори проводить з нами… Коли ж встигає зустрічатися з іншою жінкою? Втім, раз чоловік обманював нас щодо роботи, міг і з коханкою призвичаїтися…

– Алька, ти його з кимось бачила? – Я бачила, як він виходив з “цього”агентства! Багато разів бачила, – по обличчю дочки потекли сльози. – Мамочко, я так не хотіла тебе засмучувати … Це вже занадто! Мало того що мій любий, виявляється, безробітний, так він ще й з жінками волочиться! Звичайно, було палке бажання поговорити з чоловіком негайно, але … Поки цей гад вилежується в лікарні, буду тримати язик за зубами – краще його не хвилювати.

Удавання обходилося мені дорого: не звикла тримати що-небудь в собі. Але дочекатися, коли благовірного випишуть, все-таки вийшло. Ось тепер тягнути із з’ясуванням відносин не було чого: надто багато питань у мене до нього накопичилося …

– Ти нічого не хочеш мені сказати? – грізно запитала я. Чоловік знизав плечима: – Та начебто ні … Я відчула, як у мені наростає злість. – Мерзотник! Будує тут з себе святу невинність! Я все знаю! – випалила я. – Справді? – Володя хмикнув. – Тоді скажи, будь ласка, скільки приток у Дніпра? – Ти ще й жартуєш ?! – я задихнулася від обурення.

– А сам вилетів з роботи, але чомусь забув мені про це повідомити! Чоловік розгублено закліпав: – Звідки ти знаєш? – Знаю! І знаю, що ти мені зраджуєш! Та ще з ким … З ким ?! З цими дівчатами! – я заридала.

– Як ти міг?! Моїх сліз він боїться як вогню. – Кохана, заспокойся, це зовсім не те, що ти думаєш. – Скажи ще “я тобі все поясню!” – найбільше мені хотілося стукнути його чим-небудь по голові. – Так я і пояснюю, – Володя тяжко зітхнув. – Але ти ж не слухаєш! У агентстві я працюю! Охоронцем! – А мені чомусь не сказав? – я недовірливо схлипнула.

– Ну, по-перше, лякати не хотів. А по-друге, це не та робота, якою можна пишатися, – винувато посміхнувся “зрадник”. – Шукаю іншу, але поки нічого путнього … – Вибач мене, ідіотку, – я повисла у нього на шиї. – Мені так соромно … Не розумію, як я могла в тобі сумніватися…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page