Навіть уявити не могла, що нас з чоловіком таке чекає! Чула багато реальних життєвих історій про те, як змінюються сини, коли обзаводяться дружиною і дитиною. Розлучення дочки для нашої міцної повної родини стало потрясінням, тому ми дуже хотіли, щоб у Максима – нашої гордості – все вийшло!
Ми звичайна сім’я: ми з чоловіком – інженери, зараз на пенсії вже, виростили дочку, сина. У дітей – золоті медалі після школи, точні науки давалися їм легко. Інтелектуально розвинені, зовнішністю теж Бог наділив.
Старша дочка ще в університеті вийшла заміж, народилася внучка. Але шлюб її довго, на жаль не протривав.
Для нашої міцної повної сім’ї її розлучення було потрясінням. Внучка школу вже закінчила, дочка заміж більше так і не вийшла. Пишу це для того, щоб було зрозуміло: як же ми бажали, щоб у сина все вийшло!
Син виріс, закінчив морський вуз, потім аспірантуру. Ходить в «загранку», вже на високій посаді. Між рейсами викладає в академії. Мамина «радість», татова «гордість»! І цього він досяг вже до 26-ти років!
Зараз Максиму йому 32. У 26 у нього вже були 3 ключа: від квартири, машини, кабінету. У фінансовому і професійному плані все було добре, він від нас не залежав, став самодостатнім і самостійним.
Ніяких проблем, тільки радість сама від нього була. Дівчата різні були – і «серйозні», і «не серйозні».
І ось син дуже закохався. Дівчина начебто теж, але не дочекалася його з рейсу. Максим горював, але недовго.
Зустрів дівчину. І знову – та ж історія, не зрослося у них.
Як же Максим переживав – важко описати. У нього навіть сивина з’явилася. Все казав: «У мене, що, сім’ї ніколи не буде?». Як і у випадку з дочкою, ми з батьком допомагали, втішали, самого не залишали.
І все ж активні зустрічі з дівчатами привели до бажаного результату. Одну з них, яка чекала від максима дитинку, він тут же він перевіз до себе. Ми раділи разом з ним! Та – даремно…
Невістка постаралася відразу нас позбутися. Нацьковувала Максима, поки з батько не потрапив у лікарню.
Максим біля Ольги своєї в одну мить перетворився з хорошого хлопця в якогось зачарованого рохлю. В очах – презирство і зневага до нас.
Дитину, нашого онука, ми з чоловіком вперше побачили в 3 роки! І тут же – чергова заборона. А мамі синової дружини можна все, з руки її годує. І це при тому, що ми матеріально забезпечені, ні копійки в нього не просимо, та він і не пропонує. І це при його зарплаті в доларах! Зомбований якийсь став.
Очі мої від сліз не просихають. Друзі наші і родичі кажуть, що вона його обпоює чимось, приворожила, не інакше. Ольга і справді на відьму схожа. Але хіба буває таке в 21 столітті? І повірити в те, що наш син – звичайний егоїст, теж не можу. Невже правда – приворот. чаклунство?..
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!