Навіть якщо надворі буде ураган, Катерина Максимівна, моя свекруха, припреться з іншого кінця міста до нас. – Та ви пропадете без мене, – часто сміючись говорить вона, коли сьорбає на кухні чергову чашку кави. Мене вже починає тіпати. Мало того, що нічим не допомагає так ще й дисципліну з сином розшатує. – Ми солодке ближче вечора не їмо! – Та чого ти, Оксано. Це ж дитя!
Свекруха до нас навідується кожнісінького дня. У нас нормальні стосунки, я дуже поважаю Катерину Максимівну, але моєму терпінню прийшов кінець.
Кожен день вона телефонує мені і попереджає про прихід. Я намагаюся їй натякнути, що мені не потрібна допомога, що я хочу побути одна, але вона робить вигляд, що нічого не розуміє. Двері відкриває своїм ключем, ніколи не стукає. До слова, свекруха живе в іншому кінці міста і спеціально щодня приїжджає до нас.
Якби вона не відволікала мене від справ, я б мовчала. А так вона тільки вказівки роздає, з онуком не церемониться. Вона його балує солодощами, все дозволяє, потім я не можу знову його втихомирити.
Бабуся сміється, коли він щось ламає, псує, тому малюк не розуміє причину моєї злості. Після її відходу дитина примхлива, Владислав влаштовує істерики і некрасиво себе веде.
Я вже просто замучилася, ну чесно!
Чоловік кілька разів намагався пояснити Катерині Максимівні, що так часто приходити в гості немає сенсу, але безрезультатно. Вона вважає, що без неї я не впораюся, їй хочеться бути потрібною і важливою. А для мене це додаткове навантаження. Адже вона не годує, не гуляє, не грає з сином, а просто сидить у мене на голові.
Як виплутатися з цієї ситуації? Допоможіть порадою!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
