fbpx

Не дозволяю командувати мною та моєю ріднею. Коли чую уїдливі зауваження на адресу моїх рідних, одразу стаю на їхній захист. Чоловік має підтримувати саме мене, свою дружину, а не інших родичів. Якщо він узяв мене за дружину і будує зі мною сім’ю, то нехай буде ласкавий підтримувати та захищати. А я не “Мати Тереза” для рідні чоловіка. Свекруха за столом ненароком ляпає якусь нісенітницю у мій бік

До весілля мені доводилося вислуховувати настанови тата та бабусі. Тому, одружуючись, я твердо мала намір подобатися свекрусі зі свекром, незважаючи ні на що. Близько року я жила з ними душа в душу, але з кожним місяцем і тижнем мені це ставало все більш нестерпним.

Перебуваючи на емоційній межі, я все думала, що ж на мене чекає в майбутньому. Я розуміла, що вічно так продовжуватися не може, а отже, все закінчиться розлученням. Потрібно було терміново міняти взаємини. І змінюватись самій.

Я перестала бути “Матертю Терезою” і далеко відкинула переживання про те, що подумають інші. Вироблені мною 10 правил поведінки зі свекрами стали порятунком, якого я так потребувала.

Насамперед я перестала відмовчуватися, коли на мене “наїжджають”. Свекруха за столом ненароком ляпає якусь нісенітницю у мій бік? Тепер я не мовчу і не переконую себе, що просто почулося. А відповідаю. Іноді досить жорстко. Захищати себе – це корисно та приємно.

Перестаю балакати зі свекрами по дрібницях. При зустрічі привіталися, перекинулися парочкою фраз та розійшлися. Також не вислуховую їхні скарги один на одного і життя взагалі. Бути подушкою для сліз – таке собі задоволення. Раз послухаєш, другий, а на третій ще й винна в чомусь опинишся.

Не дозволяю командувати мною та моєю ріднею. Коли чую уїдливі зауваження на адресу моїх рідних, одразу стаю на їхній захист. Батьки з бабусею – це святе, а жити з почуттям, що зрадила своїх, не хочу.

Чоловік має підтримувати саме мене, свою дружину, а не інших родичів. Якщо він узяв мене за дружину і будує зі мною сім’ю, то нехай буде ласкавий підтримувати та захищати. Мені поодинці від усіх відбиватися непросто.

Якщо родички лізуть до моєї родини, більше не мовчу. Не посміхаюся мовчки при фразах “ми у вашу родину не втручаємося, але…”. Якщо “біле” голосно називають “чорним”, то треба про це говорити.

Я перестала приймати допомогу від мами чоловіка. Допоможуть раз, другий, а потім у будь-якій суперечці натякатимуть і підраховуватимуть, скільки вони мені допомогли, а я геть яка невдячна. Уже краще самотужки справлятися, ніж постійно відчувати, що я їм щось повинна.

І життя моє стало таким, яким воно мені дуже подобається. Всім миру, добра й гармонії у взаєминах з близькими й собою.

Фото – ibilingua.com.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page