Не хочу доглядати маму, вона мені нічого хорошого не дала. Все найкраще я отримала від бабусі. Нещодавно мама злягла, чоловікові вона стала не потрібна, і мені довелося на час забрати її до себе.
***
Свою бабусю я любила більше, ніж рідну матір. Все найтепліші спогади пов’язані з нею, вона мене всьому навчила: і готувати, і прати, і прибирати. Влітку виїжджали з нею на дачу і для мене це були найщасливіші дні!
Після того, як нас покинув тато, моїм вихованням займалася бабуся. Мама багато працювала, щоб забезпечити нас, а у вихідні найчастіше не бувала вдома, все намагалася влаштувати своє особисте життя.
Бабуся сердилась на неї за це, вони часто навіть сварилися, я ж спочатку нудьгувала без мами, а потім звикла, мені її замінила бабуся.
Щоб я не зробила, вона ніколи на мене не сердилась, жодного разу не кричала на мене, як мама, яка називала мене «безрукою», якщо я щось зробила не так. Мені тоді здавалося, що мамі я навіть заважаю.
***
Зараз у мене своя сім’я. Бабусі не стало п’ять років тому, але я досі сумую за нею. Перший час не могла повірити, що її дійсно немає, здавалося, що вона просто кудись вийшла і зараз повернеться. Але минав час, діти вимагали уваги, і я стала звикати до втрати.
Мама за цей час вийшла заміж, ми спілкуємося, але споріднених почуттів немає ні у мене до неї, ні у неї до мене. Вона в цьому звинувачує бабусю, вважає, що це вона мене налаштувала проти неї, але я ж знаю, що винна в цьому тільки мама. Нещодавно вона злягла, чоловікові вона стала не потрібна, і мені довелося на час забрати її до себе.
Спочатку я взяла відпустку, мамі стало трохи краще, і я вийшла на роботу. Але вона постійно вимагає уваги, будить мене серед ночі, а недавно сказала, що не хоче залишатися сама вдома, хвилюється, що їй знову стане погано. Це вже занадто. У мене є своє життя. Я їй пояснюю, що не можу звільнитися і бути постійно з нею, ми не зможемо всі прожити тільки на зарплату мого чоловіка, але вона образилася.
Я попросила свою сусідку, вона на пенсії і трохи грошей їй не завадить, щоб приходила до мами, поки нас немає вдома.
Одного разу, відкривши двері, я почула розмову, мама скаржилася на мене сусідці, і мене вразили її слова:
«Всі діти невдячні. Я ось свою дочку ростила, через неї і заміж не виходила, жила тільки для неї, а що отримала взамін?». Я відразу згадала бабусю і подумала: добре, що вона цього не чує… осчь так мені “пощастило” з мамою… І куди б її тепер діти?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
