fbpx

Не хочу, щоб бабуся Люба думала, що я їжджу до неї і допомагаю лише через майбутню вигоду, але все таки хочу поговорити про спадок і убезпечити себе. Кому зараз нерухомість зайва? Але справа в тому, що маю ще молодшого брата. Це вони ще не знають, що бабуся віддала мені свої золоті прикраси

Я не хочу, щоб моя бабуся Люба думала, що я їжджу до неї і допомагаю лише через майбутню вигоду, але все таки хочу поговорити про спадок і убезпечити себе. Кому зараз нерухомість зайва? Але справа в тому, що я маю ще молодшого брата Віктора.

Так ось, моїй бабусі Любі вже понад вісімдесят років, це татова мама. У мене є ще молодший брат Віктор, але бабусі допомагаю тільки я, їжджу до неї через день прибрати, випрати одяг, приготувати поїсти і просто поспілкуватися, сама це для неї найважливіше. Вона постійно жаліється на самотність. Бабуся живе сама вже багато років, відколи не стало дідуся. має двокімнатну квартиру.

Колись, коли не стало дідуся, вона хотіла переїхати до нас жити, а свою квартиру здавати в оренду, але моя мама була проти, не хотіла жити разом зі свекрухою, а тато не дуже наполягав. Мабуть, остерігався конфлікту між ними.

Заповіт на квартиру бабуся не хоче залишати, каже: самі потім поділіть, ви ж свої. За законом спадкоємець тато, потім він зможе передати квартиру нам з братом, але вони не допомагають бабусі, а тільки я одна.

Скільки разів просила Вітю зі мною поїхати, допомогти донести сумки, та й бабуся скучає за ним, але в нього завжди немає часу, постійно є якісь термінові справи.

Намагалася поговорити з батьками про це, але вони сказали: “Ти що, тільки через квартиру до бабусі їздиш? Ми самі вирішимо, що робити з бабусиною квартирою і кому з вас вона потрібніша».

Це вони ще не знають, що бабуся віддала мені свої золоті прикраси, і я не знаю, як вони відреагують, дізнавшись про це. Може, вони й на це мають свої плани.

А щодо такої відповіді батьків, я думаю, що це натяк на те, що я скоро виходжу заміж і у мого майбутнього чоловіка є власне житло. Ітому батьки вирішили, що братові, коли він надумає теж створити родину, ця квартира знадобиться більше.

Мені, щиро кажучи, прикро, що так чинять мої ж мама з татом: яка різниця, що є в мене, я вважаю, що ділити треба порівну. Та й квартира буде в мого чоловіка, а не в мене.

У житті все буває, і якщо я раптом розлучуся, то куди я тоді прийду жити, до батьків? І до бабусі Люби я їжджу, бо люблю її, у дитинстві я майже всі канікули та вихідні проводила у неї.

Я багато разів збиралася поговорити з бабусею, але ніяк не наважуся, бо боюся, що вона теж подумає, як батьки, що я приїжджаю до неї через вигоду. А це не так!

тому й прошу поради. Як вважаєте, треба поговорити з бабусею, чи лишити все, як є, і просто чекати подальшого розвитку подій?

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page