Сьогодні мала неприємну розмову зі своєю сусідкою.
З чоловіком і дочкою ми живемо в невеличкому селі на Прикарпатті.
Наша дочка заміжня і подарувала нам двох чудових внуків. В яких ми з чоловіком відчуваємо багато радості.
Діти наші і хазяйновиті і працьовиті, нам залишається лише бути їм корисними на старості літ.
Ось цими вихідними у зятя день народження, і діти поїхали у дводенну мандрівку, взяли зі собою внучат, а ми самі з дідом залишились на господарстві.
Хочу зауважити, що в нашому селі є дві парафії. Я ходжу до православної церкви, а ось у католицькій в цю неділю храмовий празник.
Дочка моя коли від’їжджала, дала мені завдання сходити до сусідів на празник. Там живе її найкраща подруга і наша сусідка.
Якось я сама не хотіла іти туди до церкви. Тому зателефонувала сусідці через дорогу і попросила її піти зі мною.
– Ганю я сьогодні іду до вашого храму на празникову літургію, давай підемо разом.
Та відповідь моєї сусідки Гані мене просто приголомшила. Виявляється, вона вже забула, коли там ступала її нога.
– Ти ж знаєш, Іванко, як мене руки і ноги болять, та й я вже стара і негарна, не хочу людей лякати.
Ця відповідь мене не лише спантеличила, а й викликала у мене обурення.
– Ганно, ти що таке говориш, від церкви відрікатись гріх, ану збирайся і не видумуй. Як цілими днями по городі ходити, то тебе нічого не болить?
А в Ганни нові аргументи, вона борщ доварює і пиріг в духовці допікається. Так і не вдалося мені сусідку вмовити, прийшлось просити чоловіка і йти вдвох.
Та таку позицію сусідки я не залишу просто так, тепер моя мета навернути її до церкви, а то до добра все це не призведе.
Адже заповідь Божа нам говорить, шість днів до роботи дано, а сьомий день Богові своєму віддай.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“