Багатьом знайома картина з минулого: красиво розставлена ​​кришталевий посуд в серванті бабусь або батьків.

У моєї мами і бабусі так було. І у моїх свекром теж. Плюс багато-багато коробок з порцелянової чеської посудом, жодного разу не пошкоджене і не розпаковане. Все це дбайливо зберігалося протягом усього життя.

Але мова не про дбайливе зберігання, а про те, що цим всім не можна користуватися навіть через 30 років.

На нашій з чоловіком квартирі посуду було небагато. Вона була з різних наборів і, десь уже з відколами. Вся ця строката компанія мала досить гнітючий вигляд.

Рано чи пізно, мені, як господині, захотілося посуд оновити. Звичайно ж, все узгоджувалося з чоловіком. Але він так сильно був прив’язаний до мами, що слухав тільки її.

І ось, настає день, коли ми у них в гостях. Я з натхненням розповідаю свекрусі, який чудовий комплект тарілок я підібрала і у відповідь чую строгий голос:

– Не купуйте нічого з посуду, ні тарілок, ні чашок, ні ложок з виделками – у нас все є !!!

Моя єдина надія зникла в ту ж секунду.

У них то є, навіть 2 кімнати заставлені цим, але у нас немає. Думаю, ладно. Фарфор – це ж чудово, чеська адже, не сильно сучасний, але не страшно.

– Забирайте і користуйтеся, – каже вона.

– Дякую, візьмемо, а то ж і, правда, на тарілках тріщини скоро будуть, – відповіли їй ми.

– Тільки давайте не сьогодні, ще потрібно подивитися в якій кімнаті, і в якій коробці все це лежить – пошкодувавши про свою пропозицію, говорить свекруха.

…Пройшов рік.

Чи треба говорити, що нічого вони не подарували, ну хоча б на чергову річницю весілля.

Жили ми не бідно. Але чоловік був принциповий, мама адже сказала, що нічого купувати не треба, значить треба слухатися.

Сімейний бюджет у нас загальний, але грошима керував чоловік. І покупки здійснювалися з його згоди. Якщо він хотів- неодмінно купувалося.

У якийсь момент мені це набридло, я заробила рівно на комплект посуду. Ні більше, ні менше. І з чистою совістю придбала її.

Як був задоволений чоловік. Тарілки, виявляється, його дуже порадували і чашки теж. І навіть блюдця до них. На радощах він розповів про це своїй мамі.

Краще б він мовчав…

Ми облаштовували свій будинок, а від його мами тільки й чути було:

– Не купуйте нічого, у нас же все є!

P.S. Я так і не дізналася, як виглядав цей чеський фарфор. І мені все одно кому він дістався. І фарфор і чоловік.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.