fbpx
життєві історії
Не можу пробачити мамі своє голодне дитинство. У нас були гроші, але вона не любила готувати і прибирати, витрачати на це свій дорогоцінний час. Не любила їсти з гарного посуду, сама весь час будербродами на ходу перебивалася. Працювала у школі вчителькою фізики. Я росла постійно голодною і була худа, наче жердина, а мама всім говорила, що це у мене така спадковість, а не недолік харчування. Про те, що я постійно недоїдаю, знала тільки наша сусідка, подруга моєї покійної бабусі, бабуся Оксана

Не можу пробачити мамі своє голодне дитинство. У нас були гроші, але вона не любила готувати і прибирати, витрачати на це свій дорогоцінний час. Не любила їсти з гарного посуду, сама весь час будербродами на ходу перебивалася. Працювала у школі вчителькою фізики. Я росла постійно голодною і була худа, наче жердина, а мама всім говорила, що це у мене така спадковість, а не недолік харчування. Про те, що я постійно недоїдаю, знала тільки наша сусідка, подруга моєї покійної бабусі, бабуся Оксана.

***

З мамою у мене відносини завжди були прохолодні. Коли ще була жива бабуся, я ще могла поїсти смачно і не помічати маминих постійних докорів. Мама працювала у школі вчителькою фізики і вдома зв мною вела себе так, як з учнями. Була вимоглива і холодна.

Коли не стало бабусі, затишок і спокій назавжди покинув наш будинок. Мама не любила готувати і прибирати. Я росла постійно голодною і була худа, наче жердина, а мама всім говорила, що це у мене така спадковість, а не недолік харчування. Це вона натякала на мого батька, з яким вона розлучилася, коли мені було три роки. Відтоді я його жодного разу не бачила тата і нічого про нього не знаю. Тоді маму питати не наважувалася, а зараз вже нецікаво.

Про те, що я постійно недоїдаю, знала тільки наша сусідка, подруга моєї покійної бабусі, бабуся Оксана.

Вона часто підгодовувала мене, коли мами не було вдома. Я любила бувати у неї в гостях, де смачно пахло і було спокійно. Як мені хотілося назавжди оселитися у цієї милої старенької жінки, яку я досі з теплотою згадую!

***

Мені вже 28 років. Я не заміжня, живу з мамою, але виплачую іпотеку. Моя мрія жити окремо від мами скоро збудеться. Я вже сама готую смачні страви. Ніяк не можу наїстися! У дитинстві я була дуже худа, а тепер пухка. Куди і гени поділися!

З мамою відносини холодні. Спілкуємося рідко, родинних почуттів немає. Я не можу пробачити її за голодне дитинство, а вона просто звичайна егоїстка, яка любить тільки себе.

Гроші у нас завжди були, мама репетиторством займалася, ходила до учнів додому. щоб самій у себе не прибирати зайвий раз. Просто мама не любила готувати. Не любила їсти з красивого посуду. Завжди на ходу перехоплювала бутерброд і йшла дивитися телевізор або влаштовувалася на дивані з книжкою, зовсім не піклуючись про те, хочу я їсти, чи ні.

Якщо я просила, вона відповідала: «Знайди собі щось і дай мені спокійно відпочити». А що знайти, якщо холодильник порожній?

Зараз я готую на двох, але ніколи її не запрошую. Я не люблю їсти разом з нею за одним столом. Відпочатку, коли почала заробляти, ся казала, що їжа в холодильнику і на плиті для нас двох. Запрошення вона не чекає, просто бере їжу, коли хоче, і йде в свою кімнату.

По суті, дві чужі одна одній людини під одним дахом. Швидше б вже переїхати в свою квартиру, я так цього моменту чекаю!

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook