Не можу я похвалитися хорошими відносинами з мамою. Ні, колись все було чудово, і дитинство щасливе, але коли ми з сестрою підросли і вийшли заміж, то Оленка і її син, перший мамин онук, стали для неї улюбленцями. Щоб я не робила, все рівно буде не так. І ось наближається мамин ювілей. Так, 65 не привід для печалі, але боюсь, не буде мама в захваті від моєї витівки. На інше вона не заслуговує
У мами скоро ювілей, шістдесят п’ять років. Дата – кругла, список бажаних подарунків – високобюджетний. Зазвичай мамині подарункові запити входять в розумні фінансові рамки. А тут, перед ювілеєм, вона розійшлася: холодильник певної марки сталевого кольору; оплата двох зубних імплантів, браслет із золота вагою не менше дванадцяти грам.
Це те, що залишилося зі списку, з якого ми з чоловіком повинні були вибрати. Коли мама складала цей шедевр, там був ще один пункт: набір посуду з дев’ятнадцяти предметів. Вона навіть марку вказала і магазин, в якому можна придбати цей набір. За абсолютної випадковості, моя молодша сестра працює в тому магазині.
Настя і купила нашій мамі посуд, урвавши його з п’ятдесятивідсотковою знижкою всього за тисячу вісімсот гривень.
– А ти вже вибрала, що мамі подаруєш? – єхидно поцікавилася Настя.
– Так, вибрала.
– І що ж?
– Нехай це буде сюрпризом, – посміхнулася я.
— Ну скажи! — занила вона.
Не сказала. Вона обов’язково б всі мої слова передала мамі. Настя – ще та шпигунка, а за сумісництвом – мамина улюблениця. На жаль, наші з Настею діти успадкували цей поділ: син Насті Данило для нашої мами – улюбленець і найкращий онук, а мій Кирило – не приший рукав.
– Люба, я погуглив: холодильники від тридцяти тисяч. Чи не задорого? Я все розумію, ювілей, але все ж? – здивувався чоловік.
– Імпланти, якщо в нормальній клініці, ще дорожче винесе. Може, браслет? У мене знижка в одному магазині є.
– Не треба нічого. Я вже купила мамі подарунок. Чоловік ледве за серце не взявся.
Як так, за його спиною була провернута така велика покупка? Він просто по маминому списку судив, ось і подумав, що я придбала одну з “хочушок” майбутньої ювілярки.
– Так, заспокойся! Там, в шафі, лежить коробка з комплектом постільної білизни. Бантик на неї прикріпимо, букет квітів купимо. Довго не станемо засиджуватися: прийдемо, маму привітаємо, двадцять хвилин посидимо і додому, – я розповіла чоловікові про подарунок і плани на майбутній мамин ювілей.
– А ти у мене, виявляється, злопам’ятна! – посміхнувся чоловік.
– Я – не злопам’ятна. Я – справедлива! І нехай мама скаже дякую, що постільна білизна – нова. А не вже кимось використана.
Я вже писала, що мама дуже любить Настю і її сина. А з подарунками для онуків у неї і зовсім окрема тема. Мені подарунки мама давно не дарує: каже, що грошей немає. Зате про мого сина Кирила вона “не забуває”.
Наприклад, одного разу вона подарувала Кирилу самокат, ще й на два колеса. Йому тоді рік виповнився.
– Мам, а не рано? – засумнівалася я, коли вона мені зателефонувала і розповіла про свою покупку для онука. – Знаєш, я ось спочатку купила, а потім подумала: так, малуватий ще Кирило, щоб на такому кататися. Ну нічого, поки на ньому поїздить Данило, син Насті. Йому якраз чотири рочки, саме час. А коли Кирило підросте, то той віддасть братику його річ, – розсудила мама. Ось так.
Подарунок, на кшталт, був куплений для Кирила, а користувався ним Данило. І коли самокат потрапив до моєї дитини, він був настільки пошарпаний, що кому-небудь даром віддати соромно було.
Мамі придумана схема сподобалася. Так моя дитина стала отримувати подарунки від бабусі “з відстрочкою”: новий велосипед, теж не за віком іменинника, спочатку обкатав його двоюрідний брат.
Ролики, лижі, смартфон. Смартфон взагалі до Кирила не дожив: Данило його розбив. Коли Кирилу виповнилося сім років, він прямо сказав: нічого йому від бабусі не треба. Точніше – речей після Дані йому не треба. Він би із задоволенням брав докочувати той же велосипед, якби він спочатку не був Данин.
Коли я купила комплект постільної білизни для мами, син запропонував віддати його другій бабусі: – Нехай спочатку бабуся Ганя пару років на ній поспить, а потім поверне власниці.
Сина я посварила: не можна уподібнюватися таким людям, як одна з його бабусь. Нехай подарунок буде не дуже дорогий, зате новий і від чистого серця.
Мама буде здивована, отримавши в якості подарунка на ювілей простирадло, підодіяльник і чотири наволочки, а не холодильник, оплату імплантів або золотий браслет. Нічого, позлиться і перестане. Хай подякує, що все нове.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
