fbpx

Не минуло й пів року, як не стало свекрухи, і Євген Петрович познайомився з жінкою. Ми не засуджуємо, це його життя. До того ж знаємо, що він сам раду собі не дасть. Готової їжі з холодильника не розігріє. Тому, може й на краще. Суть не в цьому. Скоро він планує переїжджати до нової мадам. А ми в свою чергу розраховували на його квартиру. Але, як підказує мені сердечко – цього не буде. Все “її” діти і онуки “відхапають”

Не минуло й пів року, як не стало свекрухи, і Євген Петрович познайомився з жінкою. Ми не засуджуємо, це його життя. До того ж знаємо, що він сам раду собі не дасть. Готової їжі з холодильника не розігріє. Тому, може й на краще. Суть не в цьому. Скоро він планує переїжджати до нової мадам. А ми в свою чергу розраховували на його квартиру. Але, як підказує мені сердечко – цього не буде. Все “її” діти і онуки “відхапають”.

Коли свекор втратив свою дружину, він одразу знайшов собі іншу жінку. Євген Петрович виховує чужих онуків, приділяє їм увагу, а до нашої дитини не має жодних почуттів. Він приходить у гості тільки у свята, про якісь дзвінки навіть мови не може бути. Дід всіляко відмазується, аби не перетнутися з рідним онуком.

Якось Євген Петрович подарував онукові самокат. Устим катався на ньому у дворі, бо дуже про нього мріяв. Коли онуки тієї жінки побачили транспорт, одразу ж відібрали самокат. Устим розплакався, а дід не поспішав залагоджувати конфлікт, він просто все проігнорував.

Свекор звертається до нас лише тоді, коли йому щось потрібно. Останнім часом я йому навіть двері не відчиняю, адже знаю, що все закінчиться з’ясуванням стосунків та слізьми сина. Ще проблема в тому, що ми розраховували жити в квартирі свекра, оскільки він має намір переїжджати за місто до своєї нової мадам. Але, мабуть, нерухомість, як і решта, теж дістанеться не нам.

Я радію, коли дідусь спілкується з онуком, але одразу помічаю, що немає в нього любові до дитини. Чужих він цілує, обіймає, а нашого Устима ніби цурається.

Синові дуже не вистачає спілкування з дідусями та бабусями, бо мої батьки живуть далеко. Вони рідко приїжджають, але ці зустрічі завжди сповнені позитивних емоцій.

Не знаю, як пояснити свекру, що він чинить неправильно. Ймовірно, Євген Петрович навіть не помічає проблеми. У розмові все заперечує та вважає, що ми робимо з мухи слона. Напевно, поки що припинити сподіватися і вчитися жити без родичів. Тільки як це пояснити дитині, яка прагне спілкування з дідусем?

Що скажете з цього приводу? Можливо хтось був у схожій ситуації, і дасть слушну пораду!

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page