Не минуло й тижня після Різдва, як дочка знову постала на моєму порозі. – Мам, востаннє, позич нам гроші! На їжу не вистачає. – Я була сама не своя. – Ну доки я тебе та того недолугого Богдана буду на своїй шиї тягти? Ось чесно, якби не мій онук, я б і пальцем не поворухнула. Від сьогодні все змінюється. – Я посадила Уляну за стіл, і виклала, як на папері, свої умови. Може це і не гарно з мого боку, але справедливо.
Зятя Богдана, Тамара Петрівна відверто недолюблює: вона впевнена, що її дочка чотири роки тому могла б вийти заміж набагато вигідніше. Але тепер у них дитина, так що вибору особливо немає.
Дочка сидить в декреті з дворічним малятком, а зять… по правді, мав би забезпечувати сім’ю, але, на жаль, цього не робить. Богданові всі роки шлюбу якось дивно не щастить з роботою. То звільнять, то не платять, то компанія збанкротує…
При цьому живуть молоді в квартирі, що належить Тамарі Петрівні. За житло всі роки платить вона сама, оскільки неймовірно боїться комунальних заборгованостей.
Тамарі Петрівні простіше заплатити самій і спати спокійно.
Але це ще не все: дочка раз у раз навідується до матері і просить “позичити грошей” на їжу. Хоча з чого їй віддавати? Тамара Петрівна прекрасно розуміє, що “позичити” в даному випадку означає просто “дати”.
Але ж і відмовити теж не можна: в сім’ї маленька дитина, не буде ж дворічна онучка сидіти на макаронах. Дитині треба їсти овочі, фрукти, якісну молочку, м’ясо…
Тільки Богдана це, здається, зовсім не хвилює.
– Два місяці тому знову звільнився і знову з вагомої причини – директор його прилюдно “диваком” назвав! – з сарказмом у голосі розповідає Тамара Петрівна. – За чотири роки це вже шосте місце роботи. Зараз шукає роботу. У соцмережах написав – відкритий, мовляв, для нових пропозицій. Тільки толку поки – гідної роботи для його величності немає…
– Ну з роботою зараз непросто, це всі говорять, – заспокоює Тамару Петрівну подруга. – Час такий. У моєї сусідки син сім місяців шукав! Теж молодий, перспективний, з освітою. Тільки ось недавно знайшов щось пристойне, вийшов… І твій зять знайде, обов’язково. Просто, може, підтримати його треба в непростий момент…
– Знаєш, я ось вважаю, що мужику місяцями роботу можна шукати, коли сім’ї немає! А якщо є сім’я, а тим більше дитина, то триматися за роботу зубами треба, не йти, поки іншого місця не знайдеш! Подумаєш, диваком назвали… А якщо вже пішов, не подобається таке – влаштовуйся швидше куди візьмуть і паши! Касиром, продавцем, учнем слюсаря – неважливо!
Влаштовуватися ким-небудь Богдан категорично не хоче. Не для того він навчався п’ять років в університеті. До того ж ну вийде він зараз на важку фізичну роботу і що?
Продовжувати шукати “нормальне” місце? Знявши спецівку і відтерши руки від масла і кіптяви, бігти на співбесіду в Газпром?…
Або назавжди тепер залишатися слюсарем?
– Та не буде толку від такої роботи! – махає руками Богдан. – Буду заробляти пару тисяч, мерзнути, мокнути, кому це треба? На сім’ю все одно не вистачить!
При цьому грошей у молодої сім’ї немає вже зовсім.
Пару днів назад дочка знову приїхала і просила позичити грошей на похід в супермаркет…
– Значить так! – раптово вирішила Тамара Петрівна. – Грошей більше немає. Все, вистачить, від мене більше не отримаєте ні копійки. Ти з дитиною можеш приходити вечорами – нагодую. Але на виніс – вибач, нічого не дам.
– А як же Богдан? – в подиві запитала дочка. – Ми поїмо, а він голодний сидіти буде?
– А це вже, вибач, не моя справа! – розвела руками Тамара Петрівна. – Значить, буде сидіти голодний…
І ось уже третій день так і живуть. Дочка з малюком приходить на вечерю. Тамара Петрівна годує їх тим, що є у неї в холодильнику. Чим харчується зять, невідомо. Чим закінчиться експеримент, теж поки неясно. Можливо, хепі-ендом – Богдан знайде роботу і все буде чудово.
Але може і ні.
Знайомі Тамари Петрівни, які в курсі ситуації, розділилися на два табори.
– Даремно вона так! – зітхають одні. – І що буде в результаті? Посіє розкол в молодій сім’ї, розлучить дочку з чоловіком. Таке не забувається, це ж і приниження мужику яке… Чи отримає в результаті матір-одиначку з причепом на свою шию… Чи буде інший зять краще Богдана? Не факт. Цей хоч дитині рідний батько… Ну і в родині потрібно і вести себе по-людськи. Встане ще зять на ноги, які його роки. Тільки ось тещу вже не пробачить…
– Молодець вона, все правильно зробила! – сперечаються інші. – Богдана треба на місце ставити однозначно. А як? Тільки так і можна вирішити цю проблему. Зголодніє – почне ворушитися…
А що ви скажете з цього приводу? Хто правий?
Фото ілюстративне
