fbpx
життєві історії
Не пам’ятаю, як і коли це почалося. Але стала помічати: що не дасть – саме в мене тарілка тріснута, чашка щербата, склянка надколота, піала надщерблена… Чоловік сміється, каже, та що ти, не звертай уваги, то випадково. Їй сказала якось, так вона з невинним обличчям: та я не добачаю, в мене весь посуд такий, старий. Вважаю, що на все є причина, і стільки випадковостей і збігів не буває

Можливо, ви скажете, що це дрібниці і взагалі не проблема, що не треба тут нічого дурного й недоброго вбачати. Але мені це не подобається і не дає спокою. Бо я вважаю, що на все є причина, і стільки випадковостей і збігів не буває. Адже це триває майже два роки приблизно!

***

Зі свекрухою у мене завжди були нормальні відносини, родинні. Живемо в одному місті в сусідніх районах.

Часто ходимо до неї в гості, особливо після того, як не стало свекра. Вона мені з дітками трохи допомагала, поки менші були. Але не дуже часто, бо вона ще тоді працювала.

Так ось. Я навіть не пам’ятаю, як і коли це почалося…

Але стала помічати ось що.

Коли приходимо в гості до свекрухи, а це буває частенько, вона завжди готує якесь пригощення. І от коли сідаємо за стіл, я стала помічати: що не дасть – саме в мене тарілка тріснута, чашка щербата, склянка надколота, піала надщерблена…

Так повелося, що я у свекрухи на кухні ніколи не хазяйную, вона сама ніколи не дозволяла і досі так заведено.

Вона сама завжди на стіл все поставить-накриє. Ну а прибирати ми вже з донькою потім допомагаємо іноді, та й то вона завжди відмовляється від допомоги.

Воно начебто й нічого, але якось неприємно. При чому, у чоловіка, дітей, у неї самої – завжди цілий посуд. Я ж це помічаю, не сліпа. А в смоєму випадку така от історія… Як вам?

Чоловікові казала не одноразово, та він сміється, каже, та що ти, не звертай уваги, то випадково, мама не навмисне. Йому взагалі це не здається вартим уваги.

Їй сказала якось, так вона з невинним обличчям: та я не добачаю, в мене весь посуд такий, старий, а викидати шкода, не звикла щось викидати. А тобі такі чашки-тарілки потрапляють випадково, не подумай нічого, донечко!

Але як не думати, якщо це закономірність? А головне – що думати? Я навіть не здогадуюся, що рухає нею, коли вона мені такий посуд підсовує, чесно. Але не приємно. От неприємно – і все!

Не ходити до неї не виходить, бо будуть образи і з її боку, і з боку чоловіка. А прийти зі своєю тарілкою-чашкою (а в мене були такі думки і наміри кілька разів) – так це сварка, конфлікт буде обов’язково…

Одним словом, не знаю, як на все це реагувати. Але були в неї буквально вчора, бо свекруху Валентина Тимофіївна звати, а вчора ж був Валентинів день, – і знову, як ви вже здогадалися, я пила чай зі щербатої чашки, їла торт з надколотої тарілочки…

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook