Я недавно дізналася, що чоловік мене не любить і ніколи не любив. Напевно, живе з зручності, жити може ніде.
Я часто відчувала його байдужість до по відношенню до мене. мало не від початку сімейного життя.
Особливо коли була потрібна допомога з дітьми, поки вона були маленькі: Сергій допомагав тільки тоді, коли мав хорроший настрій і бажання. Думала, що він у мене грубий просто, не чуйний, на будівництві працює, втомлюється. А весь цей час у нього були інші жінки. Багато жінок, всіх не злічити…
Правда відкрилася раптово. Спочатку натрапила на відверте листування в телефоні, потім в його сумці дещо знайшла, і понеслося. Багато чого відразу згадалося…
***
Коли поверталася з дачі з дітьми, квартира була неприбрана, білизна постільна знята наспіх, хоча зазвичай допомоги в прибиранні не допросишся. Запевняв, що нікого не водив. Все у нас давно примітивно, тільки в темряві, напевно, звик бачити інше обличчя.
А скільки часу відмовляв в любові! Але ж мені так хотілося, я так чекала! Діти народилися, все я для них робила. Від будинку нікуди не відійти, не відволіктися – стільки справ було завжди. Тепер що? Майно пиляти, дітей засмучувати?..
Гуляти чи на якісь побачення ходити можливості у мене немає, дітей ні з ким залишити. Як жити – не знаю.
Спати не можу, їсти не можу. Дивитися на себе лячно. Піти від нього не можу, якість життя різко погіршиться у дітей і у мене. Поговорити відверто чоловік не хоче, відмахується. А я не знаю, як з цим жити. Іншого виходу немає – тільки терпіти зрадника і забути про свою особистість.
Автор: Надія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
