fbpx

Не розумію, чому б їм не садити город, раз є приватна хата та земля? Як так можна жити у затишних приватних будинках, обходячись без городів? Дивні люди. Ми опинилися у троюрідної сести чоловіка, яка дуже давно втекла сюди з родиною від радянщини. Ледачі, чи що?

Не розумію, чому б їм не садити город, раз є приватна хата та земля? Як так можна жити у затишних приватних будинках, обходячись без городів?

Пів року тому ми опинилися аж у далекій Норвегії, у троюрідної сести чоловіка, яка дуже давно втекла з родиною від радянщини – вони виїхали з СРСР на роботу в Норвегією до казкових фіордів.

Проживаючи зараз тимчасово з ними, я зрозуміла, що цю країну можна зрозуміти лише побувавши в її глибинці.

Про відмінності між нашим побутом та норвезьким можна скласти цілий трактат, але я зупинюся лише на одному моменті.

Всі ми звикли бачити у наших селах і селищах грядку чи городик практично біля кожного приватного будинку. Хтось засаджує всю площу картоплею, хтось – ягодами та їстівною зеленню.

Так ось, у Норвегії нічого подібного я не побачила! При тому, що ми побували у різних містечках та поселеннях. І всюди та сама картина.

Живемо ми в норвезькому селі. Спершу я не могла зрозуміти, ну як же так? Ледачі, чи що? Але за кілька місяців перебування в цій прекрасній країні я все ж таки зрозуміла, що мені подобається їхній підхід.

Красиві стрижені галявини, квіти в горщиках біля входу та акуратні кущики на подвір’ї – нічого зайвого.

Жодних огірків з капустою, навіть ягід та фруктів!

Але чому норвежці не заводять городи – мені всек таки цікаво було почути.

Виявляється, вся річ у тому, що норвежці дуже багато часу приділяють роботі і надто цінують свій вільний час, щоб батрачити на городі. Цей народ проводить вихідні на яхтах, на лижних курортах у горах чи вдома з родиною, а не «на картоплях». Навіть траву на галявині вони не стрижуть самі, а наймають садівників або використовують роботів.

Ті, хто хоче відчути себе садівником, їдуть на плантацію до Хардангера і збирають там ягоди для себе. Але найчастіше вони просто купують малину, полуницю, черешню.

Справа в тому, що норвежці заробляють дуже добре, а ціни на ягоди помірні. Наприклад, у сезон кілограм полуниці можна купити за 28-30 крон – це приблизно 100 гривень.

Дуже важливий і такий момент: їхні будинки розташовані переважно на скельному ґрунті. Тобто для садівництва їм довелося б завозити родючий грунт, який коштує не так вже й дешево. До цього додати саджанці, добрива, плюс витрачений час та сили. Звісно, ​​їм простіше купити продукти. Найвигідніше вийде і ніяких зайвих проблем.

Джеми норвежці купують у магазинах. До того, ж у них немає традиції пити чай з варенням як у нас, або компоти варити. Ягоди вони купують, щоб просто поласувати. Жодних заготовок та консервацій не роблять.

Овочі теж дешеві за місцевими мірками. Навіть багато фермерів купують капусту, картоплю, цибулю та все інше в магазинах. Їм куди вигідніше тримати тварин та виробляти молочні продукти.

Тут дуже багато фруктових дерев, плоди яких ніхто не збирає. Зростають вони просто для краси. Хоча зараз таке видовище можна побачити і на наших рідних теренах.

Особисто я, згадуючи, як мої батьки працювали на городі і зовсім не жаліли себе, та й нам ще цього у молодості дісталося сповна, думаю: «Може, нам варто повчитися у норвежців?».

Проводити більше часу з рідними, цінувати свій час та берегти сили. Адже картоплю чи моркву можна купити в магазині, а здоров’я та час – ні. Адже саме зараз ми всі усвідомили, що час вдома, з рідними і дорогими людьми під мирним небом – безцінний дар.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page