fbpx
життєві історії
Не сподівалася я такої невдячності від дочки! Рік тому моя єдина дочка Стефанія вийшла заміж. У нашій родині є фамільна срібна брошка з емаллю, яка належала ще моїй прапрабабусі. Я була неприємно здивована реакцією батьків нареченого і його родичів. І ось недавно я шукала намисто з бурштину в інтернеті і натрапила на нашу фамільну брошку. Помилки бути не могло

Не сподівалася я такої невдячності від дочки! Рік тому моя єдина дочка Стефанія вийшла заміж. У нашій родині є фамільна срібна брошка з емаллю, яка належала ще моїй прапрабабусі

Рік тому моя єдина дочка вийшла заміж. У нашій родині є фамільна срібна брошка з емаллю, яка належала ще моїй прапрабабусі. Дрібничка, може, і не така вже цінна, але для нашої сім’ї дуже дорога.

Ця брошка передається по жіночій лінії, і ось тепер дійшла черга і до моєї дочки. Я подарувала брошку їй на весілля, і була дещо здивована реакцією батьків нареченого і його родичів. Вони сказали, що це дуже незначний подарунок, і всім своїм виглядом дали мені це зрозуміти.

Але я на такі речі уваги не звертаю і вважаю, що духовні цінності вище матеріальних! Сама виростила дочку в скромних умовах і не збираюся брати кредити або залазити в борги, щоб пускати пил в очі своїх сватів.

Захотіли діти красиве весілля – це їх особисте бажання. Я зі свого боку організувала їм професійну фото- і відеозйомку, оскільки працюю в цій сфері.

Але справа зовсім і не в весіллі, а в тому, що недавно я шукала намисто з бурштину в інтернеті і натрапила на нашу фамільну брошку. Помилки бути не могло, тому що був зазначений дочкин номер телефону.

Я подзвонила, сказала, що по оголошенню, але не стрималася, розплакалася і кинула трубку. Дочка зрозуміла, що це я, передзвонила, почала намагатися щось пояснювати.

Виявилося, що їм не вистачало грошей на машину, яку терміново і за вигідною ціною продавали їх друзі, вони зайняли, а тепер потрібно роздавати борги.

Я сказала, що сама викуплю цю брошку (до речі, вона виявилася не такою вже й дешевою), знайшла необхідну суму і забрала нашу сімейну реліквію.

Сиджу оце тепер, дивлюся на неї, а в душі – порожнеча.

Як так сталося, що для наших дітей історія родини нічого вже не значить? Адже навіть дерево засихає і чахне без коренів, що вже говорити про людину, яка не пам’ятає і не шанує своїх предків? Сумно все це усвідомлювати, але, мабуть, вже нічого не виправиш. Напевно, варто визнати, що я сама відстала від життя і веду себе нерозумно і старомодно. Але на всередині мені неспокійно і образа на Стефу гризе душу.

Автор: Наталя

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page