fbpx
життєві історії
Не всі ми тут чекали і ждали, ой ні. Багато хто вірний Україні, але все почалося так жахливо й швидко, що ми не встигли оговтатися і “вискочити”… Ми опинилися в Білорусі у татового брата. Зараз полетить каміння. Але я все одно хочу розповісти, як нам тут живеться. Це правда, неможливо візуально відрізнити білоруса

Не всі ми тут чекали і ждали, ой ні. Багато хто вірний Україні, але все почалося так жахливо й швидко, що ми не встигли оговтатися і “вискочити”…

Ми після того, як пощастило вижити в Маріуполі, опинилися в Білорусі у татового брата. Вони приїхали по нас самі. Зараз полетить каміння. Але я все одно хочу розповісти, як нам тут живеться.

Багато особливостей місцевого способу життя в Білорусії не збігаються зі звичними нам, тому нам ніколи не “побратитися”.

Це правда, неможливо візуально відрізнити білоруса від росіянина чи українця. Проте особливості менталітету, способу життя і навіть погоди все-таки впливають на кожен окремо взятий народ.

Ми вже, на жаль, пів року тут прожили у Білорусії. Мама моя стала зовсім гне траспортабельною після пережитого, їй всього 63 роки, але злягла.

Що ту цікавого? Ну от на приклад, правила переходу дороги. Що ми робимо, якщо потрібно перейти на інший бік і при цьому машин поряд немає? Зрозуміло, перебігаємо дорогу. Але в Білорусі не варто провертати подібне. Тут міліція пильно стежить за порядком.

Мій чоловік одного разу спробував перейти дорогу в недозволеному місці. Незважаючи на те, що машин не було поряд, його негайно оштрафували.

Тут майже нема потреби самостійно ходити до магазину. Одна з найбільших продуктових мереж Білорусії пропонує послугу безкоштовної доставки продуктів. Потрібно лише замовити в інтернеті список продуктів, і того ж або наступного дня кур’єр привезе всі продукти прямо під двері. Дуже зручно.

Ще тут чомусь заведено купувати рибу по п’ятницям, і якраз саме в магазині. Бо інша велика мережа, що спеціалізується на морепродуктах, привозить нові товари саме у п’ятницю. Всі намагаються не пропустити цей день, щоб купити якісну, свіжу морську рибу за дуже доступною ціною.

Серйозний вираз обличчя – візитна картка будь-якого білоруса. Справа в тому, що більшість із них завжди зосереджені, задумливі та ніколи не посміхаються без приводу. Особливо зараз. Вони теж переймаються через все, що відбувається…

Все це неодмінно викликає реакцію у відповідь: ти сама починаєш рідше посміхатися. Хоча ми посміхатися радісно розучилися ще в Україні…

Дивно, але тут, майже як у Франції, прийнят опити багато кави.

Парочка величезних чашок кави – тепер і моя денна програма-мінімум. В іншому випадку доведеться проходити весь день сонною. Проблема в тому, що в Білорусі вкрай мало сонця, тому місцевим майже життєво необхідний цей бадьорий напій.

Звичайно, в літню пору сонячного світла ще достатньо, але з приходом осені гранично гостро відчувається нестача сонця й світла в організмі. Апатія, млявість та сумний настрій свідчать про те.

До речі, цікаво, що кава в Білорусії коштує набагато дорожче, ніж, наприклад, у Німеччині.

Еу ось такі деталі. Проти своєї волі нам довелося дізнатися трохи більше про наших сусідів. Ми не знаємо, чи зможемо повернутися, принаймні, поки хворіє моя мама – вона не витримає дорогу через рф і Європу додому, та й дому в Україні більше нема…

Дуже все сумно. Бажаю всім рідного дому і мирного неба.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.