fbpx

Не встигла я переступити поріг дому, як мама швиденько забрала з моїх рук пакети, і провела до стільця на кухні. – Сідай-сідай, доню! Ти чому мені нічого не говорила?, – сказала вона. – Чого це мені чужі люди розказують, що ти захворіла. Та я б в церкві свічку за твоє здоров’я поставила

Щойно приїхала до батьків у село. Зазвичай на машині приїжджаю сама або з чоловіком.

А тут з ранку самопочуття не дуже (тиск понизився), вирішила не сідати за кермо і вирушила в гості на електричці.

Ну і вигляд у мене так собі – бліде обличчя, потерті джинси, пуховик, похідні кросівки (в село ж).

І що ви думаєте? Заходжу у вагон і зустрічаю там всіх, кого тільки можна зустріти.

Знайомі моєї мами їдуть, мами моїх однокласників, дівчинка, яка вчилася зі мною в паралельному класі.

Всі зібралися, як спеціально. Сьогодні вихідний, мабуть за покупками їздили в місто.

З усіма привіталася, сіла, вставила навушники у вуха, щоб ніхто не підходив з розмовами. Але погляди цікаві на собі ловила всю дорогу.

– Не здивуюся, якщо вже сьогодні підуть якісь чутки, – подумала я про себе

Ех, ось коли я “при параді” їжджу на роботу або гуляти, то ймовірність зустріти кого-небудь знайомого наближається до нуля.

Правило працює безвідмовно – хочеш зустріти колишнього, маму колишнього, однокласників або хлопця, за яким сохла в школі, просто одягни розтягнуту кофту, накрути на голові гульку, візьми в руки відро для сміття для більшої впевненості.

При такому розкладі точно побачиш всіх відразу.

Не встигла я переступити поріг дому, як мама швиденько забрала з моїх рук пакети, і провела до стільця на кухні.

– Сідай-сідай, доню! Ти чому мені нічого не говорила?, – сказала вона. – Чого це мені чужі люди розказують, що ти захворіла. Та я б в церкві свічку за твоє здоров’я поставила.

Ось тобі і з’їздила в село…

У вас бували схожі випадки?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page