fbpx

Не встигла я відійти від цього “незабутнього” побачення, як зателефонувала подруга і спантеличеним голосом повідомила, що якийсь “дуже розумний, і молодий” чоловік пише під усіма моїми світлинами в інстаграмі “дивні” коментарі. Я навіть тоді Олену не дослухала. Миттю зайшла на свою сторінку і отетеріла. – Ти що думаєш, що в тридцять років на тебе хтось “клюне?” – І все в такому дусі. Тепер сиджу і не можу відійти. А може це й правда?

Не встигла я відійти від цього “незабутнього” побачення, як зателефонувала подруга і спантеличеним голосом повідомила, що якийсь “дуже розумний, і молодий” чоловік пише під усіма моїми світлинами в інстаграмі “дивні” коментарі. Я навіть тоді Олену не дослухала. Миттю зайшла на свою сторінку і отетеріла. – Ти що думаєш, що в тридцять років на тебе хтось “клюне?” – І все в такому дусі. Тепер сиджу і не можу відійти. А може це й правда?

Не можу прийти в себе після невдалого побачення. У нас воно було п’ятим за рахунком. Кіно, кафе, прогулянка на теплоході, катання на конях та романтична вечерю в ресторані.

На вечері і вилізло все нутро мого колишнього залицяльника. Напередодні вечері я додала Івана в друзі в соцмережі і ми половину ночі переписувалися.

У шлюбі була, дітей немає, є авто і однокімнатна квартира, батьки допомогли купити. Цілком симпатична, господарська. Так, один раз “попеклася” – з ким не буває. Тепер зато мудріша.

Я передбачала, що на шлюбному ринку наречених виглядаю досить виграшно.

В ресторан Іван прийшов без квітів. Перший раз. До цього букет був обов’язковим атрибутом. Він сів навпроти і з усмішкою на мене втупився.

– Щось трапилося? – поцікавилася я.

– Сталося. Ти чому не сказала, що тобі вже тридцять стукнуло? – з наїздом запитав Іван.

– Двадцять дев’ять. Тридцять через рік буде.

– Та яка різниця? Ти все одно вже не молода. Я думав, що тобі років двадцять два, три – максимум. Нам не по дорозі. Мені потрібна нормальна молода дівчина, яка приведе мені на світ здорових дітей. Ти під це визначення не потрапляєш.

Я втратила дар мови. Іван дивився на мене як на настирливу муху. Стара я… Впасти і не встати! Для сорокарічного чоловіка, що працює автомеханіком і живе в орендованій квартирі, я не молода!

Поки я приходила в себе, Іван встав і пішов. Дивна людина. Я йому говорила, що через рік буду святкувати тридцятирічний ювілей! Він тоді розсміявся, швидше за все, подумав, що я пожартувала. Цікавий такий.

А питанням він не задався: звідки в такому юному віці, відразу після закінчення університету, у дівчини автівка і квартира? Таке буває, але рідко.

Мої думи перервав дзвінок подруги:

– Там якийсь “дуже мудрий і молодий” у тебе на сторінці гидоти пише!

Я відкрила свій інстаграм, на мене тут же посипалося купу повідомлень про коментарі під світлинами: “Стара!”, “Кота собі заведи!”, “В дівках тепер засидишся! Ніхто таких заміж не бере!”.

Що примітно, наслідив він тільки під світлинами з мого недавнього дня народження. Я відразу його занесла в чорний список. І не полінувався ж, особисто прийшов на зустріч, щоб поглумитися.

Дивина! А що він хотів? Самодостатню невинну дівчину, та таку, щоб на перше побачення приїхала на білосніжному лімузині?

Увечері приїхала подруга, для моральної підтримки. Сказала, що Іван цей просто неадекватний, на таких навіть ображатися не варто. А я ніяк не можу викинути його слова з голови.

” Стара…”

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page