fbpx

– Не знати від кого це. Я не збираюсь виховувати чужу дитину. Та й взагалі, у мене сім’я, діти. Ще скажи, що ти цього не знала? Гроші, скільки треба – дам. І ось знову опинилася в гуртожитку Василина, тільки вже не одна, а з малюком під серцем. І скоро про це дізнаються всі. Першого лютого, в морозний день, на світ з’явилася Наталочка

– Не знати від кого це. Я не збираюсь виховувати чужу дитину. Та й взагалі, у мене сім’я, діти. Ще скажи, що ти цього не знала? Гроші, скільки треба – дам. І ось знову опинилася в гуртожитку Василина, тільки вже не одна, а з малюком під серцем. І скоро про це дізнаються всі. Першого лютого, в морозний день, на світ з’явилася Наталочка

Того дня Василина стояла навколішках перед Богородицею, і просила, щоб та дала якийсь знак.

– Як я маю вчинити? Куди податися з маленькою дитинкою? Я сама ще дитя, ну куди мені бути матір’ю.

Василина сирота. У мами їх було четверо, і всі від різних батьків. Не дала вона собі з ними ради, бо була у вічному пошуку, того єдиного і неповторного.

Троє дівчаток і їх найменший братик опинилися хто де. Старші в школі-інтернаті, а наймолодший Петрик в домі малютки. Дітки все надіялись, що мама повернеться за ними, але цього не сталося.

Важко жилося Василині в тому закладі. Вона з радістю хотіла поринути у доросле життя, їй так бракувало батьківського тепла та любові.

Коли дівчина пішла вчитися на перукаря, то ніби відчула себе людиною. Ніяких звітувань, просто прийти ввечері в гуртожиток і все, а в день, що хочеш роби. Таке життя подобалось дівчині, а тут ще й познайомилась з хлопцем, він правда був від неї на десять років старший, але це їй не завадило.

Вже через три місяці Андрій запропонував дівчині переїхати в свою квартиру. В тої аж очі засвітилися. Вона так мріяла жити в затишній квартирі, і тепер це здійснилося. Правда Андрій рідко ночував дома, все списував, що багато роботи, зайнятий, але Василина покірно його слухала.

Коли дівчина зрозуміла, що носить під серцем дитя, то хотіла чим швидше порадувати коханого, але той на диво прийняв звістку холодно.

– Не знати від кого це. Я не збираюсь виховувати чужу дитину. Та й взагалі, у мене сім’я, діти. Ще скажи, що ти цього не знала? Гроші скільки треба я дам…

І ось знову опинилася в гуртожитку Василина, тільки вже не одна, а з малюком під серцем. І скоро про це дізнаються всі.

Четвертого лютого, в морозний день на світ з’явилася Наталочка.

– Яка доля чекає на тебе? Я не хочу, щоб ти прожила таке життя, як я. Дай Бог, і тебе удочерять хороші люди, і заживеш в добрі та любові. Вибач, доню, я нічого доброго не зможу дати тобі.

Через три дні Василину виписала, одну, без дитинки. Наталочку ж передали в дім малютки.

Василина, щоб забутись, переїхала жити в інше місто. Там вона влаштувалась працювати, орендувала житло, а згодом стала жити з чоловіком, за якого і вийшла заміж. Все в них було добре, та лелека чомусь оминав їхню домівку.

І ось сьогодні, в день, коли всі святкують велике свято Покров Пресвятої Богородиці, Василина умивається слізьми перед образом Найсвятішої, і просить прощення за скоєне.

– Я відшукаю тебе моя крихітка…

Але чи потрібно це буде самій Наталочці, і як в неї склалася доля – відомо лише Господу.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page