fbpx

“Не знаю що робити”. Я їм онуків нapoдилa, а вони квартиру не хочуть нам віддавати. А я ж теж маю на неї право, я там виросла і там прописана

У нас з чоловіком скоро додаток гряде, а мої батьки не хочуть віддати нам свою трикімнатну квартиру.

А я ж теж маю на неї право, я там виросла і там прописана і взагалі онуків їм нapoджую, з якими, вони до речі не дуже поспішають допомагати !!!

Думали другого народимо, переїдемо в їх квартиру, свою однушку продамо і купимо собі беху, тому що давно пора автомобіль оновити. У батьків є будиночок в селі.

Пропоную їм туди переселитися. На повітрі, чиста екологія, екологічних курей можна розводити. Можна навіть козу завести. Для дитинку б були чисті продукти, яйця, козяче молоко.

Не хочуть, кажуть – зручності на вулиці, воду треба носити з колонки і газ не проведений. Ну і що, що зручності на вулиці і газу немає, а нам як жити вчотирьох в однокімнатній?

І машина стара на механіці. Я вже про новий БМВ розмріялася.

Читайте також: – Онучко, прости, підніми монету, мені вже зігнутися вaжкo

З дитиною треба всюди їздити, з коляскою не знаходишся пішки. На свекруха, взагалі не сподіваюся, та жлобіха, тільки доньці своєю недолугою допомагає, про нас зовсім не думає.

Продала свою 2-х кімнатну квартиру, щоб донечці і собі купити по однокімнатній, а про сина навіть не подумала.

А її донечка навіть нapoдити не може, вже 10 років з чоловіком живе пустоцвітом. А я свекрухи онуків нapoджую.

І нам дулю з маслом. Не знаю як бути, плачу щовечора, а адже мені нервувати не можна. І чому така несправедливість?

You cannot copy content of this page