Не знаю вже, як так вийшло, але через 7 років сімейного життя чоловік раптом вирішив, що він головний годувальник, і тому я повинна йому в усьому бути вдячна і виконувати всі його “хочу” за першим наказом.
Або ж просто вирішив, що настав час мене виховувати під себе.
Але зі мною такі штуки не пройдуть. Я не ганчірочка, щоб об мене ніжки витирали.
Меня це дуже дратувало, я підігравала спочатку, віджартовувалася, але просто тому, що не хотіла сваритися.
Думала, що його ось-ось попустить, що це якийсь дурний вибрикон. Дітей у нас поки що немає, хоч нам вже й за тридцять.
Не знаю, з чого раптом він перестав мене поважати, але це вже остання крапля для мене була. Я вирішила його провчити і навіть покарати. Щоб одночасно довести йому, що він не правий, і що він тупо не цінує того, що я для нього роблю.
Якщо що, я теж працюю. Так, я отримую в два рази менше. І що? Заробляю ж. І моїх 10 тисяч мені на себе кохану цілком би вистачало, якби я могла їх на себе витрачати. Квартира у нас знімна, платимо навпіл.
Ну, я і сказала чоловікові, що тепер ми тимчасово просто співмешканці. Кожен живе у своїй кімнаті (у нас їх дві, слава Богу), їмо окремо, і готує їсти кожен собі сам. Те ж стосується прибирання, прання, і інших хатніх обов’язків. За квартиру платимо навпіл, так як живемо разом. Все інше окремо.
Забрала з шафи свої речі, перетягнула їх в зал. Відправила в спальню телевізор з приставкою (він би його все одно забрав). Розклала собі в залі диван, застелила, і стала там жити.
З його боку спочатку були претензії, типу «Ти що, з дубу рухнула?» і все таке.
Але я спокійно пояснила, що його ставлення до мене більше мене не влаштовує. Я не Ізаура. І оскільки розлучатися я поки не маю наміру, то нам потрібно відпочити одне від одного, нехай навіть живучи в одній квартирі.
Ось вже минуло два тижні. Якщо чесно, я в захваті! Я забула про те, що таке бігти додому і готувати вечерю.
Забігла після роботи, купила йогурту або кефірчика, і задоволена. Минулого тижня навіть вдалося двічі сходити на розтяжку і йогу, давно мене там не бачили. Так круто, коли ввечері можна сходити на манікюр, а на вихідних замість прибирання збігати в салон. Я волосся трохи перефарбувала і зачіску змінила. Прямо таки настрій покращився. І весна на вулиці радує щохвилини. А ще й грошики зайві залишилися.
Раніше я зазвичай сама продукти купувала, у чоловіка грошей не просила або рідко просила, якщо зовсім не вистачало. А на себе я не так вже й багато витрачаю, як виявилося.
До речі, навіть солодке перестала купувати. Якось цукерок набрала до ранкового чаю або кави. І що ви думаєте? Він їх всі зжер, навіть не запитав. Вирішила, що простіше буде взагалі не купувати.
А що чоловік? Приходить з роботи злий. Варить собі пельмені, іноді яєчню смажить. А буває, просто бутербродів налопається і спати лягає.
Коли він на кухні, я намагаюся туди не заходити. У зал двері закриваю, щоб навіть не бачити його.
Ображається? Напевно, але мені поки все одно. Бачу, що у нього шкарпетки чисті закінчилися і білизна теж.
Постіль жодного разу не поміняв, не кажучи вже про прання. Часом навіть душ перед сном не приймає, як раніше. Скоро люди шарахатися почнуть. Спасибі, хоч посуд після себе миє, а то б ще й лаялися. Раніше він навіть тарілки зі столу не прибирав, тож прогрес на обличчя.
Хоча мені здається, що він в якійсь мірі теж від мене відпочиває. Якось намагався дізнатися, де я такий хліб раніше смачний купувала. Я відморозилася, промовчала. Не пояснювати ж йому, що у нас вже другий рік вдома є хлібопічка. На роботу ходить без тормозків, схуд навіть. Шкода? Ніт. Сам винен. Він не намагається піти на контакт, але і я не очікувала цього. Він гордий дуже, і переступити через себе йому ой як складно!
Нехай і далі пишається.
Ось так і живемо, не вітаємося, не розмовляємо. Чим це закінчиться? Якщо чесно, я починаю ловити себе на думці, що мені все одно.
Попросить вибачення, визнає свою неправоту? Помиримось. Запропонує розлучитися – розлучимося. Я втомилася бути дівчинкою на побігеньках. Я теж людина і хочу до себе поваги, щоб мене цінували і любили.
Як вважаєте, чим все закінчиться між мною і чоловіком?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
