fbpx

Не знаю, як можна було виховувати сина, щоб виросло таке ніяке, як мій чоловік. Тут сто відсотків вина свекрухи. Він раз на три роки міняв мобільний телефон, любить лише брендові речі, а ще у ресторані посидіти з друзями. Тому я не переживала, що він не зможе утримувати сім’ю. Я перед весіллям поставила умову. Але як я помилилася

Не знаю, як можна було виховувати сина, щоб виросло таке ніяке, як мій чоловік. Тут сто відсотків вина свекрухи.

До знайомства зі мною чоловік жив із батьками. Зарплата у нього нормальна, тому йому вистачало на себе. Він раз на три роки міняв мобільний телефон, любить лише брендові речі, а ще у ресторані посидіти з друзями. Тому я не переживала, що він не зможе утримувати сім’ю.

Я перед весіллям поставила умову – жити окремо та збирати на свою квартиру. Бачачи його добре одягненим, з машиною і на подарунки щедрим, я вирішила, що має значить накопичення. Плюс мої – і можна буде робити перший внесок. Але як я помилилася!

Чоловік давав батькам на комуналку, іноді купував їжу, а решту витрачав він. Жив він на всьому готовому, не вникаючи в жодні побутові проблеми та витрати. А тут раптом виявилося, що треба багато купувати у свою квартиру.

У магазині він нив, що я надто захопилася покупками. А я просто вибирала побутову хімію, тарілки, чашки та все інше для кухні. Нам були потрібні і постільна білизна з рушниками, і засоби для ванної. Не перераховуватиму все, хто заселявся в квартиру, де тільки меблі господарів, той знає, скільки ще потрібно витратити на облаштування. Я вже не говорю про порожній холодильник. Це він у мами відкривав його та брав усе готове, а тут їжу треба купити самому та витратити гроші.

Перша суперечка виникла через гроші. Чоловік обурювався, що багато коштів йде, і він не встигає заробляти. Тоді я запропонувала скластися і брати ці гроші тільки на покупки, а кожен витрачає на себе свої. Навіть дозволила самому розпоряджатися ними, приносити їжу, яку хоче. Грошей вистачило рівно на тиждень. І це у нас ще нема дитини!

Я вважаю, що у всьому винна свекруха. Вона виростила непристосовану до життя людину. Йому не 18, а 29 уже. Який із нього вийде батько! Я вже не кажу, що прибиранням займатися він категорично відмовився.

Я шкодую, що одразу розписалася. Тепер підтримую тих, хто вирішив пожити громадянським шлюбом хоча б кілька років. Тільки в побуті можна впізнати людину. А як у мене з ним далі складеться, навіть не знаю.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото  – Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page