Я не розумію оцих погляді молоді на подружнє життя. Я сама вийшла заміж не рано, у 33 роки, довго придивлялася, до того ж рано працювати я почала, мамі в селі допомагати. Потім зустріла Миколу, живемо 30 років вже душа в душу.
У нас двоє дітей: син і дочка. Син Богдан вже 6 років одружений, живе в Німеччині.
Дочка ж Василинка, наша квіточка, на третьому курсі університету зустріла цього Остапа, де він тільки й узявся на нашу голову. Ні. хлопець він не поганий в цілому. Василинку наче любить, це видно. Він на 4 роки старший, у нього свій бізнес невеличкий. Василина теж перекладачем і репетитором непогано заробляє. Але своє житло вони купувати не поспішають, говорять, що ще не визначилися, де хочуть жити, у квартирі чи у будинку. Їздять часто кудись відпочивати.
І все б нічого, але одружуватися вони не квапляться, а я підозрюю, що це Остап не кличе Василинку за себе.
Але, в той же час, вони спільно купують техніку якусь, облаштовують своє орендоване житло. І це ще не вершина айсбергу. Найбільше мене непокоїть, що перед Новим роком вони зробили собі подарунок: купили дорогу машину, Форд,з Америки, за 15 тисяч доларів!
Василина мені сама сказала, що давала Остапу на машину гроші, 6 тисяч, адже їздити будуть обоє. Але ось оформили вони авто на Остапа, а співвласником вписали не її, а Остапового молодшого брата. Ну куди це годиться? Зовсім моя донька не думає головою!
Раз він вже стільки років не кличе її заміж, то, можливо, і не збирається. І лишиться наше сонечко в якийсь момент з не прикритим отим місцем, на якому сидять, все йому залишиться, що нажили разом, зокрема, і Форд.
Ну як прищепити моїй донці Василинці розум – просто не знаю! Тільки починаю їй говорити розумні речі, вона ображається, говорить, що я меркантильна і корислива, а у них – любов і довіра! От тільки до чого вони приведуть, ці такі їхні любов і довіра…
Як до неї достукатися, як пояснити, що треба або хлопця на собі вже женити, або відстоювати своє право на власність при покупці чи оформленні того чи іншого майна? От ще квартиру надумають брати, так і не одружившись, чує моє материнське серце… А як ще дитину заведуть не розписані?..
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
