Не знаю, з яких там причин розлучаються інші, а ось мій чоловік Льоня вирішив зі мною розлучитися через чайну ложку.
Багато безглуздих причин для розлучення буває, але мій чоловік перевершив всіх. Ми до розлучення прийшли через чайну ложку. Звичайно, це тільки зачіпка, символ, як уточнював чоловік, але все одно смішно.
Жонаті ми сім років, до цього два роки зустрічалися, є донька Меланка, кредит на машину, поїздки до батьків, в планах була покупка дачі. Все як у всіх. Останнім часом у нас з чоловіком розійшлися думки щодо нашого спільного майбутнього.
Весь час наших з Леонідом стосунків заробіток у нас був плюс-мінус однаковий, якщо не брати до уваги декрет. Але і в ньому я сиділа всього півроку. Потім мене попросили повернутися до роботи, а бабусі мало не побилися за право сидіти з онуком. Зате завдяки моєму швидкому поверненню на роботу ми змогли швидко виплатити кредит, який брали на ремонт квартири.
Я і раніше помічала, що мої кар’єрні успіхи Льоня сприймає з холодком, стаючи на якийсь час дратівливим і похмурим. Але ситуація виправлялася і все знову ставало добре. Мене така особливість чоловіка не засмучувала. Ніяких амбітних кар’єрних устремлінь у мене не було. Я б взагалі з задоволенням осіла вдома і народила другу дитину, але поки фінансове становище не дозволяє.
З місяць тому ситуація в родині стала загострюватися. У нас в декрет пішла начальниця відділу, оголосивши, що сидіти з дитиною буде “до переможного”. Начальство побажало їй здорового малюка і почало шукати заміну. В розгляд потрапила моя кандидатура.
Для мене це суттєвий стрибок, який мав на увазі значну прибавку до зарплати. Звичайно, працювати доведеться більше, але воно того точно варте. Я вже в мріях розплатилася з кредитом, купила заміський будиночок і пішла в другий декрет з подальшим звільненням.
Само-собою я розповіла про це Льоні. Не з метою похвалитися, а щоб порадувати перспективами і попередити, що якийсь час мені доведеться більше працювати. Особливої радості я від нього не чекала, але банальне “Вітаю, я тобою пишаюся!” міг би і сказати.
Але чоловік промимрив щось нерозбірливе, зобразив криву посмішку і уткнувся в телефон. Було неприємно, але досить очікувано. Вирішила його поки не чіпати, ну його.
Працювати на новій посаді виявилося досить важко. На мене навалилася гора нової інформації, яку потрібно було розібрати, засвоїти і систематизувати, тому я часто працювала вечорами вдома. Поведінка чоловіка змінювалася не у кращий бяк.
Льоня почав вести себе наче дитина, завалюючи мене якимись примітивними затаннями і вимагаючи уваги. На моє зауваження, що я, між іншим, працюю, він сумно зітхав і йшов в кімнату, щоб хвилин через сорок знову прибігти з якимись дурницями. Льоня раптом забув, де його речі, як міняти сину памперс, де у нас стоїть суп і лежить хліб. Мені було простіше встати і зробити все самій, ніж по сто разів пояснювати йому одне і те ж.
Звичайно, ситуація почала напружувати. Але я старанно тримала себе в руках, адже тільки ось вдома конфлікту мені і не вистачало. А минулого тижня чоловік захворів. Температура була аж 37,3, що, погодьтеся, вже гідний привід оголошувати заповіт. На щастя, доньку забрала моя мама, тому я розривалася тільки між чоловіком і роботою.
Я принесла Льоні у ліжко чергове питво, поставила його на столик і вже зібралася виходити, коли чоловік попросив принести йому чайну ложку, оскільки чай дуже гарячий. Я кивнула і пішла на кухню, але по дорозі у мене пілікнула пошта, там був важливий робочий момент, і я відволіклася. Зрозуміло, я думати забула про цю злощасну чайну ложку!
На роботу у мене пішла приблизно година. Потім я пішла до чоловіка, щоб дізнатися, що він хоче на обід і як взагалі себе почуває. Але зі мною демонстративно не розмовляли. Я здивувалася і поцікавилася, чим викликала немилість. Мене не удостоїли відповіддю.
Уже закипаючи від такої поведінки дорослого мужика, я пішла готувати обід. Льоня далі грався у мовчанку, а я вирішила, що не збираюся скакати навколо нього тільки через якісь закидони. Поскаржилася на поведінку чоловіка своїй мамі, коли вона ввечері привела Меланку.
– Ну і не звертай уваги, помиритеся, не в перший раз, – відмахнулася мама.
“Холодна війна” між мною і чоловіком затягнулася і тривала вже тиждень. Я старанно робила вигляд, що нічого не відбувається і присвячувала багато часу роботі, вважаючи, що чим раніше вникну, тим швидше у мене звільниться час. Чоловік ходив по квартирі тінню батька Гамлета, періодично свердлив мене поглядом. Я стримувалася щосили. В решті решт, він перший почав!
У суботу настав день “Х”. Леонід вранці сів навпроти мене і серйозним тоном заявив, що нам потрібно розлучитися. Я трохи чаєм не похлинулася. А він продовжив висловлювати мені своє “фе”.
Виявилося, що через мою нову посаду я стала менше часу приділяти сім’ї і поставила кар’єру на перше місце.
– Особливо знаковий момент був, коли я, хворіючи, попросив принести мені ложку, а ти просто забула про моє прохання. Про роботу не забула, а про моє прохання – забула. Ось він – показник! Ось так ти тепер розставляєш пріоритети! – Льоня вимовляв цю маячню з гранично серйозним обличчям.
Після такої промови я готова була в ту ж хвилину написати заяву на розлучення, оскільки більш феєричного марення вигадати, мені здається, просто неможливо. Розлучатися через ложку він зібрався!
Свої речі чоловік ловив під балконом. Розумію, що це теж не найрозумніший вчинок, але мені треба було відвести душу. Увечері мені подзвонила свекруха, я їй переказала весь монолог її синочка. Вона спочатку подумала, що я жартую, а коли зрозуміла, що ні, пообіцяла поговорити з сином.
А я сиджу тепер і думаю, якщо прийде миритися, пробачити чи вказати дорогу далеко? З одного боку, як чоловік і батько в основному Льоня хороший, з іншого – такі дитячі приколи у мужика на порозі сороковника вже пахнуть діагнозом. Нічого я поки не вирішила, подивимося, що буде з його боку. Може він все-таки наполягатиме на розлученні через чайну ложку, так я і погоджуся, нехай котиться, проживу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
