Недавно дізналася, що Андрій живе зі своєю мамою, дійшов, так скажемо – “до ручки”. В голові одні гульки, жодна жінка його довго не терпіла. А Алла Іванівна, до речі, звинувачує у такому житті сина мене, каже, що якби я його не залишила, він би ні за що не пішов з сім’ї, і зараз би був нормальною людиною. А я живу і радію, що одного дня таки зустріла на теренах інтернету чоловіка своєї розлучниці
Знаєте, смішно читати або слухати виправдання зрадників, людей які хочуть тільки отримувати і нічого не роблять натомість.
Я згадую себе 13 років тому. Загнана втомлена замучена знесилена, з не здоровою дитиною на руках і завжди одна, в поліклініку в лікарню, всюди одна з дитиною. При цьому я була одружена, Андрій з головою поринув у свою справу, в роботу, а після друзі і відпочинок. А я крутилася як білка в колесі, на мені і будинок, і дитина, а чоловік – йому все одно.
І ви знаєте, я не скаржилася, я любила і розуміла все, я думала у нас сім’я і почуття. І ось я дізнаюся про коханку. Коли все розкрилося Андрій, як і всі люди які мають на стороні, ще одне життя, став придумувати і видавати купу виправдань і причин. Я рік намагалася зберегти сім’ю і повернути почуття, а чоловік не вважав себе винним.
Все змінилось, коли я випадково натрапила на сторінку чоловіка “розлучниці”. З переписки я зрозуміла, що в них ця сама ситуація, що і у нас: ні каяття, ні почуття провини, ні бажання зберегти сім’ю і щось для неї зробити, коханка один в один мій чоловік.
Ця “розмова” стала початком великої дружби спершу в інтернеті, а через деякий час перейшла і за її межі і зустрічі почалися в реальності, але без зрад, брехні і іншого. Ми стали один для одного віддушиною і спорідненими душами. А пізніше прокинулася і любов.
Розлучалися зі своїми колишніми половинами ми теж без брехні і зрад, чесно і відкрито, а у відповідь закиди звинувачення…
Минуло 14 років. Ми щаслива сім’я, у нас троє діточок. Що стосується наших колишніх, у обох за плечима ще кілька шлюбів і невдале особисте життя.
Недавно дізналася, що Андрій живе зі своєю мамою, дійшов так скажемо – “до ручки”. В голові одні гульки, жодна жінка його довго не терпіла. А його мама, до речі, звинувачує у такому житті мене, каже, що якби я його не залишила, він би ні за що не пішов з сім’ї, і зараз би був нормальною людиною.
Колишня дружина Руслана, а мого чоловіка перша коханка, також живе вільним життям, дитину віддала своїм батькам, благо, що ми з Русланом часто навідуємось і допомагаємо фінансово, а недавно надумали забрати його доньку до нас, де троє, там і четверо проживуть.
Для всіх зрадників хочу сказати. Проблеми не в ваших відносинах і не в ваших партнерів, проблема в вас, а все інше це тільки виправдання себе улюблених. Ось тільки зрозуміти ви цього не зможете.
Фото ілюстративне
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
