Як вчинити в такій ситуації? Так важко,бо Микола навіть про розлучення заговорив.
Недавно Миколі дісталася ділянка зі стареньким будиночком в селі. І ось тепер, коли наше життя менш-більш налагодилося, він затіяв будівництво – з нуля. А це дуже великі гроші, самі розумієте. Але найбільше мене турбує, що ця ділянка не лише його, а й свекрухи, і вона навіть не думає переписати її на сина. – Він у нас єдина дитина, все ми залишимо йому.
– Ні, житло у нас є, – відповідає Мирослава, – нехай моє, але я слова жодного разу не сказала Миколі, що це не його квартира. Ні, ми обидвоє виросли в місті, до землі тяги я за чоловіком ніколи не помічала. Ні коли зустрічалися, ні в перші роки нашого шлюбу.
А заміжня Мирося вже 8 років. І в сім’ї ростуть дві дочки, їм зараз по 6 років – двійнята. І квартира у подружжя простора, хоч і двокімнатна, її Миросі залишив дідусь по батькові. І до недавнього часу жінка вважала своє житлове питання давно вирішеним.
– Житлові нормально, – каже вона, – труднощі були, ще б. Але більше в фізичному плані – важко з двома малюками відразу. Мама моя ще працює, батьки Миколи в сусідньому містечку. Вони приїжджають на онучок подивитися, але рідко.
Після того, як дівчатка пішли до дитячого садка, а Мирослава вийшла на роботу, стало подружжя замислюватися і про те, щоб придбати автівку, поміняти кухонний гарнітур, з’їздили відпочити на морі, коли дочкам виповнилося по 4 роки.
– Згадали, – каже жінка, – що раз на рік треба обов’язково на море дочок вивозити. Так нам сподобалося. Тільки не вийшло більше.
Трохи більше року тому чоловікові Миросі несподівано дісталася ділянка землі в селі. Недалеко, в сусідньому районі, де свекри живуть. На ділянці був старий будиночок, двоюрідна тітка свекрухи там жила.
-І Микола загорівся, – гірко посміхається Мирося, – буду будувати будинок. Раз вже сина на світ не привів, але дерево і будинок – обов’язкова програма.
– Ти там жити зібрався? – спитала дружина, – А на роботу на автобусі їздити?
– Ні, – відповів Микола, – жити буду тут. Нехай там буде дача. Та й хіба мало. На старості років туди з тобою поїдемо. А квартиру – дівчаткам.
– Я розумію бажання столичних людей мати дачу, – каже Мирося, – насидяться там в джунглях кам’яних, хочеться на природу. Але у нас тут зовсім інша справа, у нас в місті кілька багатоповерхівок. В одній із них ми живемо, а кругом – приватний сектор, до лісу – рукою подати. Річка теж близько. Якої природи нам не вистачає? Городу?
-Газон посію, — вперся чоловік, — а там видно будет. Я так вирішив.
– Ну вирішив і добре, – каже дружина, – але будинок треба будувати з нуля. На які гроші? Правильно, на свої. А жити ми будемо на те, що залишиться. Тобто на мою зарплату. Вчотирьох.
Є і ще один нюанс. Ділянка номінально належить мамі Миколи. І ніяких дій для того, щоб перевести її на сина свекруха не робить.
– Навіщо, – дивується мама чоловіка, – Микола у нас один, все йому і дістанеться.
– Хоча б для того, – вважає Мирося, – щоб ми могли вкласти в будівництво материнський капітал. Так, трохи, але це краще, ніж нічого. Микола з батьком багато роблять самі, виходить дешевше. Але і на це йде вся зарплата чоловіка, і навіть більше.
Ні відпочинку на морі, ні автівки. Чоловік від Миросі відмахується: материнський капітал – копійки, я сам.
– А яке сам? – питає його Мирося, – Живемо на мої гроші, дівчат одягати стали за залишковим принципом. Ти б міг говорити, що сам, якби твоє будівництво не відбивалася на сім’ї, а так що виходить? Будинок мамин, а годую всю сім’ю я?
– Ось як ти заговорила, – образився чоловік, – про розлучення думаєш? Що в разі чого тобі від будинку нічого не дістанеться? Не думав, що ти така. Ось чому ти вимагала, щоб ділянку і будову на мене переписали! Ти ще на аліменти на мене подай і про квартиру, в якій ми живемо згадай, чия вона.
– Про квартиру не згадую, – каже Мирослава, – а аліменти… Думка приваблива. І не про розлучення я думаю, а про те, як звести кінці з кінцями, поки чоловік виконує свою чоловічу програму – будує будинок.
Що порадите робити в цій ситуації?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
