Недавно, на “Третю Пречисту”, мої дорослі сини приїхали вдвох з міста, щоб привітати мене з днем ангела. Ми сіли після церкви за стіл. Я бачила, що щось їх турбує, і стала розпитувати. Першим заговорив старший син. Від почутого в мене пішли по шкірі мурахи. Невже я своїми ж руками зробила у їх вихованні таку помилку?
Марія виховала двох синів-погодок. Мати намагалася дітей не балувати і весь час виховувала їх у суворості. Чоловіка не стало невдовзі після появи на світ молодшого сина.
Щоб прогодувати дітей та стареньку-матір Марія працювала на кількох роботах. Потім мати Марії відійшла на небеса, і жінка залишилася зовсім одна. Сини росли і намагалися ніколи матір не засмучувати. Проте вона найбільше у світі хвилювалася, що втратить над ними контроль.
Щоб цього уникнути, вона весь час вигадувала синам різні завдання, на виконання яких вони витрачали весь день. Вона була впевнена в тому, що тільки в цьому випадку вони не матимуть часу на дурниці. Сини навчалися у музичній школі і ходили до секції боротьби. Крім цього, вони займалися англійською з репетитором, а також у них щодня були якісь гуртки та секції. Хлопчаки розуміли, що це коштує чималих грошей, тож відвідували все справно.
Після того, як хлопчики закінчили школу, кожен із них вступив до університету, завдяки чому вони змогли знайти хороше місце праці і заробляти непогані гроші.
Того дня було свято “Третя Пречиста”. Хлопці. на диво, приїхали з міста вдвох. Вони пішли до церкви, а після сіли за святковий стіл. Марія бачила, що щось їх турбує, тому стала випитувати. Першим заговорив старший син: “Ти нас дитинства позбавила! Ми через твої заняття все в житті пропустили!”.
У цей момент мама не могла промовити й слова. Вона не могла зрозуміти, у чому саме дорікають її діти.
Після цього сини почали розповідати матері, скільки їм часу доводилося витрачати на всі додаткові заняття, які їм зовсім не потрібні в дорослому житті. Найбільше їх дратувала необхідність вчитися у музичній школі, оскільки це була лише забаганка матерії і не більше.
А крім того, вони почали дорікати матір за те, що та їм ніколи не довіряла. Як вони могли вплутатися в погану компанію, якщо їх вихованням займалася Марія. Після цієї розмови мати зрозуміла, що дітям треба давати більше свободи та довіряти.
Адже це є важливою складовою виховного процесу. Проте, назад уже повернути нічого неможливо!
Так що, дорогі мої, робіть висновки, і не повторюйте моїх помилок.
Фото ілюстративне
