Недавно прийшов з роботи, а теща по хаті літає, навіть мене не помічає. Спершу дитячі речі на балконі розвішала, потім взялась за холодильник. – Раїса Андріївна, а вам часом не пора додому? Ви на годинник дивилися? – Та вже пізно, синок. Я вже у вас переночую, завтра все рівно Яночці допомога знадобиться. – І тут в мене ніби щось вселилось. Вже пару днів, як я живу у своїх батьків. Що далі робити – в голові не вкладається!
***
Об одинадцятій годині вечора дзвінок у двері, ми вже з чоловіком спати збиралися лягати! – розповідає пенсіонерка Ольга Петрівна.
– Син приїхав, на ньому обличчя немає. Чесно кажучи, здивувалися дуже, це перший раз за вісім років шлюбу він до нас ось так несподівано з’явився, попросився переночувати… Запитуємо, що ж сталося? Виявляється, справа в тещі! Днює і ночує у них, і “позбутися” її ніяк не виходить…
Теща Миколи – ще зовсім молода жінка, їй немає і шістдесяти. Але свого життя у неї немає – весь свій вільний час вона проводить у дочки, ніби як “допомагає з дітьми”.
Дітей у Миколи і його дружини Яни двоє, старшому синові чотири, другому півтора року. Яна не працює, сидить в декреті вже п’ятий рік, і за великим рахунком дуже рада, що мама приїжджає кожен день – удвох не так нудно, до того ж мати дійсно дуже допомагає дочці і по дому, і з дітьми.
Але Миколі це все, чесно кажучи, не дуже подобається.
– Ну поки теща приходила вранці і їхала ввечері, Микола особливо нічого проти не мав, – розповідає Ольга Петрівна. – Але поступово дійшло до того, що сваха залишається там ночувати через день та кожен день, і чим далі, тим більше. Того й гляди, зовсім у них оселиться. А ось це вже починає напружувати…
За словами Ольги Петрівни, Микола вже багато разів говорив з дружиною, що гості – це добре, але брати до себе маму на зовсім він не хоче. Яна погоджується – так, мами стало останнім часом якось забагато. Але зробити з цим нічого не може, або ж не хоче.
– Ну я ж не можу її вигнати, або не пустити! – ледь не плаче Яна. Вона бабуся, приходить до онуків. До того ж допомагає мені з дітьми! Без неї я б уже з глузду з’їхала, одна з двома!
Натяків, поглядів, зітхань і покашлювань сваха не розуміє категорично.
Прийшовши до дочки, вона крутиться цілий день як білка в колесі, знаходить собі справи: закінчує прасувати білизну – береться чистити картоплю, потім починає розбирати шафу, потім – мити взуття, мимохідь бере на себе дітей – то старшого, то молодшого.
Особливо активізується теща до вечора. Додому їй йти явно не хочеться, тому вона тягне час – прибирає іграшки, вішає білизну, розбирає посудомийку, починає протирати дзеркала, полички, плінтуса…
– Мамо, пізно вже, не треба, кидай все, тобі пора їхати! – каже їй Яна.
– Так-так, зараз поїду. Ось зараз дороблю тут все, приберу і буду збиратися…
Проблема в тому, що доробити “все” в будинку з двома маленькими дітьми практично неможливо, так мама і не прагне. У неї інше завдання, прямо протилежне – затягнути час і залишитися на ніч. З роботи приходить Микола, і, в черговий раз застає в будинку тещу, важко зітхає і з докором поверх маминої голови дивиться на дружину.
Яна за маминою спиною безпорадно розводить руками у відповідь на лютий погляд чоловіка – мовляв, а що я-то тут можу вдіяти?
– Я вам заважаю, так? – лагідно питає Яну мама. – Ну, потерпіть трохи, зараз ось тут домию і піду…
– Ой, мамо, ну не говори ти нісенітниці, кому ти заважаєш? – роздратовано відповідає Яна. – Просто пізно вже, а тобі ще їхати…
Мама нога за ногу збирається ще хвилин сорок-годину і, в кращому випадку, під кінець вечора за нею закривається нарешті двері. Але останнім часом так буває нечасто. На вулиці холодно, темно, йде дощ, і виганяти літню жінку в пізню годину якось неправильно.
– Ну куди вона зараз піде? – пошепки вимовляє чоловікові Яна в іншій кімнаті. – Десята година. Нехай вже залишається!
… Тиждень тому Микола не витримав, увірвався терпець – в черговий раз застав дома тещу, просто поїхав до матері, і вже три чи чотири дні живе у неї. Дружині поставив ультиматум – або я, мовляв, або твоя мама. Перший час Яна писала активно, вмовляла повертатися додому, а потім притихла. Мама там напевно зараз живе і втирає їй сльози на законних підставах.
А можливо Микола неправий? Влаштував істерику на рівному місці. Нічого поганого теща не робила. Ну, самотньо було людині.
Або це дружина винна? Треба тримати маму на відстані від своєї сім’ї.
А може, теща собі на умі? Ви на чиєму боці? Що думаєте?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
