А я відразу ж про себе подумала, нехай Юлька з Німеччини повертається і біля мами сидить. Я то тут до чого.
Скажу відверто, я дні рахувала до того моменту, як закінчу школу і вступлю куди-небудь на навчання.
Я це село терпіти не могла, як і батьків, які всю свою любов і увагу лише сестрі молодшій віддавали.
Я коли народилася, то виховували мене бабуся з дідусем. Батьки багато працювали. Мама зі мною навіть в декреті не сиділа. А ось коли в них з’явилася Юля, то світ для них змінився. Вони її любили і леліяли. Для них вона була промінчиком сонця, а я так, просто першою дитинкою.
Перший раз коли вони на море в Одесу зібралися, то мене навіть не брали. Сказали, що двох дітей “не витягнуть”, а оскільки Юлечка менша, то вона й поїде.
Мені тоді було десь вісім чи дев’ять років, але я чітко пам’ятаю цю обіду.
Завжди, завжди вона була для них дитиною, а я, так, придатком.
Бабуся відчувала різницю батьків і старалася компенсувати це своєю любов’ю.
При першій же можливості я переїхала з села до області. В 25 я вийшла заміж. Зараз мені 52 роки. Я щаслива мама і вже навіть бабуся півторарічного онучка.
Доля ж Юлі склалася так, що вона вийшла заміж, прожила з чоловіком і свекрухою рік і поїхала підкорювати Німеччину. На даний час вона там має чоловіка – німця, і сина, якому вісімнадцять недавно виповнилося.
Батьки її завжди підтримували. Коли вона їхала, вони всі прискладені гроші їй віддали. Я копійки від них не отримала за своє життя. І я зараз не жартую, бо навіть одяг мені купляли в комісійних магазинах, а Юлі все ж нове, з етикетками.
Я спілкуюся з батьками, але так, скупо. Тато не раз просив приїхати в село, щоб взяти собі курку, чи яєць домашніх.
Я їжджу, але нічого від них не беру.
Наші зустрічі виглядають, наче дуже давні родичі зустрілися.
А недавно тато мені зателефонував і попросив приїхати, бо мама занедужала і потребувала допомоги.
– Приїдь, хоч на тиждень. Я всю господарку розпродам і тебе відпущу. Мама не може без допомоги, вона лежача.
Я вже хотіла їхати, але згадалось мені те, як вони зі мною поводились.
– Нехай Юлька приїжджає! Вона ж ваша улюблениця!
Тато поклав слухавку і більше не дзвонив.
Я вважаю, що вчинила справедливо. Бо їм про старість треба було ще молодим думати.
А що тепер Юльці до них? Не потрібні їй старі і немічні батьки.
А мені воно для чого?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
