Я дуже важко пережила відхід у інший світ чоловіка. В нас було все: чудові діти, будинок, який ми зводили власноруч, свій, хоч і невеличкий, бізнес.
Коли діти підросли ми почали жити для себе. В наших крамничках вже працювали наймані люди і ми не були прив’язані до нього і будинку.
В молодості і поки діти були маленькі ми сильно не мали часу з Ігорем подорожувати. Так, ми їздили раз в рік з дітьми на море і все.
І тут в нас з чоловіком відкрилося друге дихання. Де ми тільки не були за ці роки. Ми не шкодували на подорожі нічого, але одного дня мого чоловіка не стало.
Все сталося так несподівано, що прийти до тями було дуже складно. Син вже був одружений, а ось дочка ще навчалася в університеті.
Ми жили з Софією разом. Дочка мене підтримувала і так мені було спокійніше. Та одного дня Софія оголосила, що виходить заміж.
В наш дім вона привела зятя і я цьому була дуже щаслива. Жити в цих хоромах одній дуже не хотілося.
Володя дуже хороший чоловік. Софія біля нього відкрилася і стала геть іншою людиною. Вони обидвоє світилися від щастя, а я біля них, бо всі батьки хочуть, щоб діти були щасливі.
Хоч ми і жили під одним дахом та дочка вже мала чоловіка з яким обговорювала свої питання. Я перейшла на другий план і це нормально.
Я, щоб не занурюватись в сум за чоловіком, почала відвідувати різні прощі, їздити багато молитися. В перший паломницький тур мене запросила подруга, а далі мене туди наче магнітом тягнуло.
Я знайомилася з новими людьми, багато спілкувалася. В такому середовищі я знову почала жити.
Я їздила по декілька разів на різ в Меджугор’є, що в Боснії Герцеговині, в паломницький тур в Греції, і багато інших країни.
В той же час дома я почала розуміти, що дочка Володю геть сильно взяла під ноги. Він приходив з роботи, готував їсти, прибирав, закидав прання, Софія ж сиділа в той час на дивані. Я мовчала, раз їм так добре, то пхатись в їхню сім’ю я не буду.
Але недавно я приїжджаю з нового туру, і обстановка в домі мене трішки насторожила.
– Олено Миколаївно, я у вашій спальні також постіль перебрав, коли прибирав. Хотів, щоб всюди вже було чистенько.
Я нічого не сказала, але мені було неприємно, бо чужа мені людина зайшла задалеко на мій особистий простір.
Мені здається, що поки мене немає дома, зять в моїй шафі поприбирати може, а мені це не дуже приємно.
Розумію, що дочці мати такого чоловіка дуже зручно, але мені не дуже.
Як мені бути в цій ситуації? Чи потрібно говорити Володі, щоб до моєї кімнати не ліз? Чи вже мовчати, щоб не наробити між молодими клопоту?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
