Недивлячись на складні часи, зібралися ми з чоловіком придбати квартиру в Івано-Франківську, бо давно збирали гроші, до того ж, чекаємо на другу дитину. Свекруха наполягає на покупці трикімнатної квартири, зрозуміло, з якою метою – жити з нами. Але я проти.
Отже, оформили ми перед цими усіма подіями якраз іпотеку, а частину грошей зайняли у мами мого чоловіка. Вона жінка непогана, але дуже нав’язлива. Як нестало мого свекра, в неї ще більше загострилося це бажання дбати про когось – через це ми і не змогли ужитися разом. Хоча в Ольги Павлівни досить велика і зручна квартира, але, як на мене, краще мати житло скромніше, але своє власне.
Ми придивлялися невелику трикімнатну, але одна кімната зовсім крихітна, і я планувала зробити з неї вбиральню. Але не тут було – свекруха категорично наполягає, щоб ми цього не робили, мовляв, раптом гостям захочеться залишитися переночувати чи раптово нагрянуть якісь родичі, і можна буде їх там розмістити.
Але я розумію, що вона має на увазі в першу чергу себе – останнім часом взяла моду засиджуватися у нас допізна, коли додому повертатися начебто пізно. А в такому разі вона б тут тинялася тижнями, а там, дивишся, і зовсім перебралася б до нас – я її наскрізь бачу.
Але не для того ми купуємо квартиру, щоб жити там з Ольгою Павлівною, яка б дбайлива і золота вона не була. Я хочу окреме житло і так і заявила чоловіку, що його маму готова бачити лише у свята. І вже точно не збираюся тепер купувати жодних трикімнатних квартир, щоб і подібних розмов не виникало.
Краще залишуся без гардеробної, але житимемо самі, а гості, якщо що, посплять на надувному матраці. А як би ви вчинили на моєму місці?
Просто Ольга Павлівна намагається вплинути на свого сина, аргументуючи, що ось, мовляв, зараз такі часи, всім гуртуватися треба і тулитися одне до одного. Але ми й так в одному місті живемо! А під одним дахом зовсім не обов’язково, я так вважаю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
