Ми жили в одній квартирі зі свекрами. Будинок двоповерховий, всього на 4 квартири, але площа у квартир величезна. Трикімнатна квартира свекром займає площу майже в 100 квадратів, з двома санвузлами.
– Жити разом – постановив свекор, не звернувши уваги на невдоволення дружини:
– Нехай діти спокійно живуть, не лізь до них. Накопичать на житло, тоді з’їдуть, ти ще нудьгувати будеш, – постійно говорив батько чоловіка своїй дружині. А та не могла заперечити – вона в квартирі тільки прописана, не власник.
Нам була виділена кімната, зазначено, яким санвузлом ми можемо користуватися і було розказано, скільки разів на тиждень треба мити підлогу в передпокої і на кухні. Зі свекрухою я практично не перетиналася – вона не їла після 6, а я приходила додому з роботи в 7. Всі вимоги, зазначені при моєму заселенні, я виконувала, приводів для конфлікту зі мною, як я вважала, у свекрухи бути не могло.
Але привід був. Мій чоловік унадився відвідувати санвузол свекра, куди нам заходити було суворо заборонено. І кожен раз, коли чоловік був спійманий на місці злочину, свекруха починала кричати через всю квартиру, щоб я йшла і там прибирати. Я раз прибрались, два прибрались. На третій не стала – чоловіка змусила, він же паскудить і туди ходить, не дивлячись на заборону.
Побачивши, що безсовісна я експлуатую її синочка, свекруха стала сама прибиратися після сина, не забуваючи голосно висловлювати своє невдоволення.
Свекор над ситуацією, що склалася тільки посміювався і говорив своєму синові:
– Так, даремно я тебе від армії відмазав. Там би тебе всьому навчили.
Три роки тому свекра не стало. Не минуло й тижня після цієї події, як свекруха скомандувала:
– Збирайтеся і йдіть, я не хочу з вами жити.
– Мамо, ти чого? – запитав у неї мій чоловік.
– Я точно знаю, що твій батько написав заповіт на мене. Тому квартира – моя, твого тут нічого немає. Забирай дружину і йди.
– Але чому?
– Так, мені надоїло мити туалет, зрозуміло? Скільки разів було сказано – нічого туди ходити! Тобі плювати, дружина твоя прибрати після тебе не може. Надоїли!
– Мамо, ти пошкодуєш, якщо нас виженеш.
– Хіба? Я? Так я нарешті зітхну з полегшенням!
Чоловік образився, скомандував збирати речі і ми з’їхали. Мені ще дивним здалося – свекруха була в шлюбі майже 30 років і не промовила ні сльозинки. Але я тут же присоромив себе за подібні думки – може, вона ночами в подушку плаче, звідки я знаю? Чужа душа – темний ліс.
Свекруха була права на рахунок заповіту. Тільки квартира була заповідана не їй, а моєму чоловікові.
– Ти знав? – запитала я чоловіка.
– Про заповіт? Знав. Повір, у тата були причини так вчинити.
Я всіма силами відмовляла чоловіка повертатися. Але чоловік був такий злий на свою матір, що не розумів, що коїть.
– Чому я повинен жити на зніманні, коли у мене є своя квартира? А якщо маму не влаштує наша компанія, вона вільна переїхати, куди їй буде завгодно.
Ми переїхали.
– Радій, що так все обернулося. Вона там – ніхто, господар – твій чоловік і він повністю на твоєму боці, – радили подружки.
Ось тільки радості не було зовсім. Свекруха мені було шкода. Мій чоловік так і не пробачив свою матір за те, що вона вигнала його, як тільки не стало батька сімейства. На всі свої претензії, вона чула від єдиного сина тільки одне:
– Щось не подобається? З’їжджай.
Чим довше я спостерігала за відносинами чоловіка і його мами, тим більше мені ставав противний власний чоловік. Причому, коренем усіх бід, на думку свекрухи, була я. Вона була впевнена, що це я налаштовувала сина проти матері, що це я лила йому в вуха всілякі дурниці і нашіптувала ночами.
Хоча навпаки, це вона образила свого сина. А я всіма силами намагалася вмовити чоловіка або залишити маму в спокої, або розміняти квартиру і купити їй окреме житло.
Останньою краплею стало те, що після святкування свого дня народження, чоловік залишив гостей з ночівлею. І не погребував «попросити» свою маму, щоб та переночувала в вітальні, а в свою кімнату пустила парочку. Свекруха влаштувала скандал, відмовившись залишати свою кімнату, мій чоловік виштовхнув її звідти силою і гостинно відчинив двері маминої кімнати перед друзями.
Заміж я виходила за зовсім іншу людину. Чоловік, що не поважає жінку, яка дала йому життя, точно так само не буде поважати жінку, яка дасть життя його дитині. Я зібрала речі і пішла. Зараз я в процесі розлучення.
Чоловік просить вибачення, сам не розуміючи за що. Каже, що раз його мати мені заважає, то він її виставить з дому, аби я повернулася. А я співчуваю свекрусі, яка виростила настільки невдячного сина. Я не хочу будувати свою сім’ю і не хочу народжувати дітей від людини, здатного вигнати на вулицю рідну матір.
Сподіваюся, до цього не дійде і з часом, вони знайдуть спільну мову і пробачать один одному колишні образи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
