fbpx
життєві історії
Неймовірна історія про силу дитячої любові і ВІРИ, яка вразить вас до глибини душі! Юля подивилася в темне заледеніле вікно за яким кружляла заметіль, і раптом… Вона побачила маму. Мама стояла босоніж на снігу в одній білій сорочці і махала Юльці рукою. Юлька відразу зрозуміла що мама прощається. – Мама, – прошепотіла дівчинка, – Щось з мамою сталося

Юльці сьогодні виповнилося тринадцять років. Начебто зовсім ще дитина, але коли люди дізнавалися скільки їй довелося пережити за своє коротке життя, розуміли, що ця дівчинка доросліша за багатьох з них.

Але дівчинка витримала все, що їй приготувала доля, тільки ось люди все рідше стали помічати на її обличчі усмішку, і радість в дитячих очах.

Юлька не по роках ставала дорослою.

Сьогодні у Юлі день народження, але з гостей у дівчинки нікого не було. Ніхто не прийшов. Вона сама так захотіла. Адже мама Юлі лежить в лікарні в дуже важкому стані. Двостороннє запалення. Не до свята Юльці.

Лікарі, звичайно, роблять все що в їх силах, але це сільська лікарня…

Юлька розуміла, що якщо не стане мами, то залишиться вона зовсім сама на всьому білому світі. Але не це її лякало найбільше, а те, що вона ніколи не зможе більше обійняти свою маму.

Юлька сиділа біля темного вікна і витирала сльози. Дядько лікар написав на папірці список з дорогих ліків, а у неї зовсім немає грошей. Та й немає в селі таких ліків, треба в місто їхати. Ось завтра з ранку треба щось думати. А сьогодні Юлька вже намагалася трохи заробити.

Вона підійшла до кіоску, де працювала тітка Маша, мамина знайома.

– Тітко Маріє, може робота у вас є якась?

– Що ти Юлечка, яка у мене робота. Ти що дівчинка?

Юля сходила до дядька Михайла, що взуття лагодив у себе в комірчині на залізничній станції.

– Дядьку, може робота в тебе є якась?

– Та ти що, дочко. Яка у мене робота. Дай Бог, якщо одне замовлення в тиждень буде.

Юлька навіть до вагонів сходила, які мужики розвантажували.

– Може візьмете мене? Я сильна, – звернулася вона до найголовнішого.

– Мішок і той більший за тебе. Як ти нести то його будеш, – сказав той.

Мужики дружно розсміялися і Юлька пішла.

Тепер Юлька сиділа біля вікна, витирала сльози і згадувала своє коротке життя. Життя виявилася зовсім не таким, про яке їй читала мама в книжках. Тільки за останні три роки Юлька втратила і бабусю, і батька, і молодшого братика. Ось таке вона справжнє життя.

Юлька подивилася в темне заледеніле вікно за яким кружляла заметіль, і раптом…

Вона побачила маму. Мама стояла босоніж на снігу в одній білій сорочці і махала Юльці рукою. Юлька відразу зрозуміла що мама прощається.

– Мама, – прошепотіла дівчинка, – Щось з мамою сталося.

Юлька швидко сунула ноги у чобітки, накинула пальтечко і, не застібаючи його, вибігла на вулицю. Лікарня знаходилася на сусідній вулиці.

Двері в лікарню виявилися зачиненими. Юлька почала барабанити по ним щосили.

– Та йду вже, йду, – почувся голос сторожа.

Ледве сторож відчинив двері, як Юлька прошмигнула повз нього і побігла на другий поверх, де лежала мама.

Підбігаючи до палати, Юлька побачила що з неї виходить черговий лікар. Лікар зупинив дівчинку. Юлька подивилася в його очі і все зрозуміла…

– Юля, – сказав лікар, – Не ходи туди. У тебе є хтось із рідних?

Юлька з силою відштовхнула лікаря і забігла в палату. Мама лежала, накрита простирадлом.

Юлька схопила простирадло і відкинула його в бік.

Взяла маму за руку.

– Мамочко, – кричала Юлька, захлинаючись, – Мила мамуся! Не йди будь ласка! Кохана моя, рідна!.. Ну як же я буду без тебе? Прокинься, мамочко! Будь ласка… Не залишай мене…

Лікар спробував відтягнути дівчинку від тіла матері, але Юлька стала кусати його руку.

– Я тут, дочка, – почула Юлька голос матері.

Юлька побачила, як у мами ворухнулася рука.

– Це неймовірно, – прошепотів здивований лікар. – Такого просто не може бути…

Лікар дивився, як рука матері ніжно гладить Юліну голову, що лежить у неї на грудях.

– Такого просто не може бути, – повторив лікар.

Автор – Сергій Бураков

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, unhealthyrelationships.wordpress.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook