fbpx

Неля хороша жінка, вона мені допомагала справлятися з дітьми, поки я їх ростила, а моя дочка була на італійських заробітках. Нелі і відпишу будинок. Онуки виросли, Назар в Києві, а Мартуся вчиться в університеті. Приїхала моя дочка Зоряна і сказала, що замість жити зі мною в селі, купує дві квартири в живописному місці нашого Богуслава, в одній житиме з дочкою, іншу під оренду і ще але орендувала приміщення під кавʼярню в італійському стилі. А ми з Нелею лишаємося не потрібними

Приїхала моя дочка Зоряна і сказала, що замість жити зі мною в селі, купує дві квартири в живописному місці нашого Богуслава, в одній житиме з дочкою, іншу під оренду і ще але орендувала приміщення під кавʼярню в італійському стилі.

Я живу в селі не далеко від Богуслава, на Черкащині. Я рано овдовіла, сама піднімала дочку Злату. Багато працювала для цього, а як інакше у селі?

Праця на землі і господарка – завдяки ним і жили. Та Зоряна моя не полюбила сільське життя, завжди хотіла в місто, гарного життя.

Та де його у нас взяти, як і доброї роботи? Вивчилася вона в Черкасах, та й заміж вийшла швиденько.

Народила Зоряна моя двох дітей з різницею у три роки. Помаялася з тим чоловіком, розлучилася і повернулася до мене в село.

Сказала мені дочка, що хоче дітям кращого життя і майбутнього, тому лишає їх зі мною і їде в Італію на заробітки.

Дочка пообіцяла мені, що буде висилати гроші не тільки на дітей, а ц мені на хороший ремонт будинку, щоб я вже могла менше працювати і займатися дітьми.

Як я могла відмовити власній дитині? Звичайно, Зоряна поїхала. І вона дійсно швидко почала переказувати гроші. Не багато, але на дітей вистачало, і навіть ремонт я потроху зробила.

Всі роки мені допомагала сусідка Неля, дочка моєї подруги, яка рано полинула на небеса. Неля трохи старша від моєї Зоряни і її доля теж не балувала.

Неля також лишилася з жити сама, але нікуди з села не поїхала. Так ми і прожили всі роки разом, допомагали одна одній, я Нелі, а Неля мені.

А Злата моя тим часом жила в далекій Італії. Дітей до себе Зоряна брала за 12 років всього два рази, я не була в її Італії жодного разу.

Виросли онуки. Всяке бувало, але в цілому вони стали хорошими молодими людьми, я старалася вкласти в онуків душу і дати їм гарне виховання і любов. А завдяки маминій фінансовій підтримці у них все було.

Старший син Зоряни Назар поїхав вчитися і жити в Київ, а Мартуся, його молодша сестра, поки що навчається в Черкасах.

І ось повернулася моя донечка. Сказала, що досить з неї чужини і хоче жити вдома і втілювати тут свої мрії. Та ось тільки мала на увазі дочка не життя біля мене в селі.

Приїхала моя дочка Зоряна і сказала, що замість жити зі мною в селі, купує дві квартири в живописному місці нашого Богуслава. В одній житиме з дочкою, іншу під оренду і ще орендувала приміщення під кавʼярню в італійському стилі. А ми з Нелею лишаємося не потрібними.

Тому й прийшло мені рішення, що раз дочці і онукам моя оселя в селі не буде потрібна, бо вони сюди не збираються повертатися, то Нелі і її доньці тут жити, вони люблять наше село і принаймні Неля нікуди не збирається і мені допоможе на старість.

Бо я не знаю, щиро кажучи, чи зможу сподіватися на зоряну й онуків. Дочка зайнята собою, майбутніми бізнесами, а онуки розлетяться по світу, і чи згадають мене? Тому я думаю, що моє рішення правильне. А ви якої думки?

З повагою, Олена К.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com суворо заборонено

You cannot copy content of this page